Index   Терапия    Варикоз   Создатели  

Запорізька область Вікіпедія

Управління освіти і науки запорізької обласної держадміністрації

ЕКОЛОГІЯ  І  СУЧАСНІСТЬ

Методичний матеріал на допомогу популяризації

екологічних знань в бібліотеках

Одна із найважливіших проблем сьогодення – екологія. Особливо гострою стала необхідність підвищення у людей екологічної культури, екологічного мислення, виховання любові до природи. Функцією природоохоронної діяльності бібліотеки є екологічне виховання. Бібліотека виконує її, популяризуючи літературу відповідної тематики.

Мета упорядників цих матеріалів – допомогти працівникам масових бібліотек в організації цієї роботи.

До матеріалів також включено список літератури, яка є у фондах обласної наукової бібліотеки.

 

ЕКОЛОГІЯ  НА  ЗЛАМІ  СТОЛІТЬ

 

Екологічна небезпека, якщо вона стає

реальною, – сильніша за війну, бо вбиває

поступово, з прицілом на багато поколінь.

А. Мелуа,  А. Яшин

 

Волає захисту природа, – ми не можемо

бути байдужими.

О. Гончар

 

Закінчується ХХ століття від Різдва Христового. Людство загалом, кожна свідома людина окремо більшою або меншою мірою намагається з'ясувати, яким буде наступне століття, яким буде життя в ньому.  Адже, сягнувши надзвичайно високого рівня пізнання й розвитку, суспільство тим самим створило реальну загрозу для свого існування.

Найсуттєвіша риса ХХ століття – створення людством низки смертельних загроз своєму розвитку та існуванню. Це наслідок накопичення людством помилок у стосунках з довкіллям, ігнорування ним навіть очевидних сигналів про шкідливість недалекоглядних дій. Йдеться про наближення глобальної екологічної катастрофи через інтенсивне й кількісне зниження природних умов і ресурсів, необхідних і достатніх для існування живого, передусім  людини.

"Ми не можемо чекати милостей від Природи. Взяти їх у неї - наше завдання!". Історія "прогресу" людей свідчить про те, що вони не просто "брали" необхідне, а бездумно руйнували довкілля. Розорюючи степи, забруднюючи струмки і ріки, людина безповоротно порушувала рівновагу природних екосистем.

Отруєні "великою хімією" повітря, вода, грунти; майже не залишилося місць, де можна дихати на повні груди. Небезпечно забруднено навіть акваторії світового океану. Людина в останні роки впритул наблизилася до повного самознищення, безперервно нарощуючи кількість глобальних загроз своєму існуванню: ядерна війна, "озонова діра"; теплове, хімічне й радіаційне забруднення довкілля; стрімке збіднення рослинного і тваринного світу, СНІД тощо.

Якщо до цього додати швидке і небезпечне наростання перенаселення у кількох регіонах Землі, помітне збільшення загрози воєнних конфліктів з приводу поділу між сусідніми країнами води та інших природних ресурсів, блискавичне і майже загальне погіршення стану довкілля, то можна впасти у розпач й припинити боротьбу за виживання і побудову ноосфери – сфери панування розуму і комфортного співіснування людства зі світом рослин і тварин. Справді, людина "не може чекати милостей від Природи" після всього того, що вона з нею вчинила.

За прогнозами вчених, при збереженні існуючих тенденцій у взаємодії суспільства й навколишнього середовища уже через 35-40 років може розпочатися масове вимирання землян. Це стосується всіх країн і народів планети.

Екологічна криза – це не вибух, а лавина, і, як належить лавині, має величезну інерційність і невідворотність.

Україна може служити наочним прикладом усього спектру антропогенних екологічних проблем і катастроф сучасності. В 1992 році вона визнана державою екологічного лиха. Однією з причин такого становища є те, що на кількість населення, яке складає тільки 1% від населення Землі, видобувається і переробляється майже 5% світового обсягу мінеральних ресурсів, тобто в межах України діє могутній фактор перетворення ландшафту і забруднення довкілля.

Так, на площі майже 2,7% території колишнього СРСР у свій час було відкрито понад 70 корисних копалин, видобуток яких відбувався на 2000 родовищ. Тут було зосереджено понад 80% розвіданих в СРСР запасів марганцевих руд, 32% - залізняку, 17% - кам'яного вугілля, 80% - бетонітових глин, 47% - каоліну.

Взагалі в країні з середини 50-х років видобувалося 1,5 млрд.т/рік первинної сировини, завдяки чому її територія приймала на себе майже чверть усіх шкідливих промислових відходів колишнього СРСР.

 Майже 22% площі держави визнані як сильно та дуже сильно змінені і непридатні для повноцінного використання.

Надмірно забруднені території займають понад 61 тис.км2; дуже забруднені – майже 116 тис.км2, забруднені – 121 тис.км2, найбільш сприятливі для життя і відпочинку – 115 тис.км2, та умовно чисті території – 49 тис.км2.

Потужне технологічне навантаження на природне середовище з небезпечним рівнем розташування шкідливих підприємств, знищення третьої частини грунтів загрожують існуванню українського землеробства.

Те, що ми маємо на сьогодні, – це наслідок варварського ставлення до природи, необачності та екологічного неуцтва.

Прикладом цього є сумний наслідок гідробудівництва на Дніпрі: опинилися  під водою сотні селищ, та втрачено назавжди майже 441,6 тис. га найродючіших грунтів – чорноземів.

Екологічним злочином можна назвати і політику, щодо розміщення на невеликій території густо населеної України 5 АЕС  з 13-ма блоками, які складають 40% всіх потужностей напіввійськових ядерних реакторів колишнього СРСР.

Таке ставлення до природи стало однією з головних причин неухильної деградації українського суспільства. За рівнем життя, його тривалістю, рівнем освіти (індекс розвитку ООН) Україна в 1997 році перейшла на дев'яносто п'яте місце у світі, хоча в 1994 році ще посідала сорок п'яту позицію. Україна сьогодні належить до тих небагатьох країн, де інтенсивно зменшується кількість населення.

У відповідності з даними офіційної статистики населення України за перші шість місяців 2000 року зменшилось до 49,47 млн.чол, в той час як на початок року цей показник становив 49,71 млн.чол. Смертність перевищує народжуваність у співвідношенні більш як 2 до 1. Про це говориться у звіті, підготовленому Державним статистичним комітетом України. До відома, у 1991 році в республіці проживало 52,06 млн. чол.

Головні суспільні пріоритети, які чітко відображені в проекті Концепції сталого розвитку України, тримаються на нерозривній тріаді: екологічному, економічному і соціальному добробуті. Адже неможливо поліпшити умови життя наступного покоління, якщо економічний підйом не буде супроводжуватись соціальним комфортом і зменшенням техногенного навантаження на людину. Так само не можуть екологічні проблеми вирішуватись за рахунок згортання промислового розвитку і погіршення соціально – побутових умов. Дотримання єдності цієї тріади актуальне і разом з тим складне для багатьох регіонів.

Дніпропетровщина, чий історичний розвиток пов'язаний зі спонтанним формуванням величезних промислових комплексів, є одним із таких регіонів. У самому Дніпропетровську нині розташовано понад 200 великих металургійних, хімічних і машинобудівних підприємств.

В останні десятиліття промислове будівництво нестримно наступало на центральні райони міста, житлові масиви, природні зони, створюючи несприятливе техногенне оточення для людей. В атмосферу Дніпропетровська щорічно викидається 250000 тонн шкідливих речовин, де на долю підприємств припадає 75% забруднень. Ще 24% додає транспорт. При цьому 60% житлового масиву розташовано в забрудненій атмосфері, а ще 27% – у зоні небезпечного атмосферного забруднення. Не випадково Дніпропетровськ замикає ряд із 22 міст–мільйонерів СНД, де склалися несприятливі екологічні умови для життя.

У місті діє система водного моніторингу. Адже за рік з території Дніпропетровська виноситься, в середньому, біля 80000 тонн зважених і 21000 тонн – мінеральних речовин, 752 тонни нафтопродуктів. Частка Дніпропетровська в загальному об'ємі стічних вод області становить 43,4%. За хімічним складом забруднень в них переважають токсичні нафтопродукти, сполуки заліза. І це не випадково: близько 40 підприємств міста скидають стічні води безпосередньо у водойми, водостоки, яри і балки. Крім того, більшість заводів скидають свої промислові відходи у міську каналізацію, яка на це не розрахована.

Та все ж у людства ще залишається шанс для порятунку. Розпочалося загальноземне об'єднання зусиль природоохоронців, створення міжнародних структур для координації відповідних дій учених, політиків і промисловців.

Державні природоохоронні органи України прагнуть до конструктивного співробітництва з усіма громадськими рухами екологічного спрямування. Як і в попередні роки найбільш авторитетними і дійовими серед них є Українське товариство охорони природи, Українська екологічна академія, Українська екологічна асоціація «Зелений світ», Національний екологічний центр України, Українське відділення міжнародної організації «Грінпіс».

На дев’ятнадцятій спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН у червні 1997 року, яка була присвячена огляду та оцінці п’ятирічного періоду здійснення «Порядку денного на ХХ1 століття», тобто ходу виконання рішень відомої  конференції  ООН  з проблем довкілля і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), Президент України Леонід Кучма виступив з винятково важливою ініціативою: "... вже сьогодні слід починати розробку глобального міжнародно-правового акта, покликаного гарантувати екологічну безпеку всіх країн світу. Такого акта, який визначав би допустимі норми екологічної поведінки усіх держав в інтересах виживання й процвітання цивілізації у ХХІ столітті".

За роки становлення незалежності суверенної України було значно вдосконалено систему екологічного законодавства.

Еколого-правове регулювання базується на нормах Закону України від 25 червня 1991 року "Про охорону навколишнього природного середовища". Забезпечення прав громадян, їх об'єднань та законних екологічних інтересів держави, юридичних осіб передбачається законами та підзаконними актами, прийнятими для  розвитку: Законом України "Про екологічну експертизу" 1995р., Земельним (в редакції 1992р.), Водним (1995р.), Лісовим (1994р.) кодексами; Кодексом України про надра (1994р.), Законами України "Про тваринний світ" (1993р.), "Про охорону атмосферного повітря" (1992р.), "Про природно-заповідний фонд" (1992р.)  тощо.

З'явився ще й екологічний день; згідно Указу Президента України Леоніда Кучми відтепер кожну третю суботу квітня в Україні буде проводитись День довкілля.

В Дніпропетровській області в День довкілля було  посаджено більш як 60 тис. дерев і 21,5 тис. кущів, прибрано 5 тис.м2 доріг та тротуарів, зібрано 1450,6 т. металобрухту, ліквідовано 150 смітників. Але найголовніше, мабуть, в тому, що кожен із учасників цієї акції відчув свою роль у вирішенні  екологічної проблеми.

22 квітня 1999 року у Києві відбувся перший установчий з’їзд нової дитячої організації. «Екологічна варта» – таку назву обрали для себе юні екологи – стала першою всеукраїнською неурядовою дитячою організацією, метою діяльності якої є виховання екологічної свідомості особистості. Понад 400 делегатів майже з усіх областей України ухвалили створити всеукраїнську дитячу спілку. Того ж дня на вулицях столиці панували три кольори Народно-демократичної партії, яка є патроном «Варти»: синій, що символізує чисте небо та прозорість джерел; жовтий – багатство ланів і щедрість Сонця; зелений – колір життя.

Ідею об’єднати дітей-екологів висловила Всеукраїнська екологічна ліга. Створення такої організації було на часі, адже саме теперішнім вартівцям дбати про природу в наступному столітті.

Головним завданням ліга вважає поліпшення екологічної ситуації в нашій країні, а це не можливе без формування екологічної свідомості у молодого покоління. Тому багато уваги приділяється освітній, виховній та пропагандистській роботі.

Крім традиційних лекцій, екскурсій проводяться розвиваючі рольові ігри, різноманітні конкурси, тренінги  тощо. Організація підтримала ініціативу Всеукраїнської  екологічної ліги щодо проведення Всеукраїнського уроку екологічних знань, у ході якого були проведені уроки з екології, екологічні читання за темами «Історія взаємовідносин суспільства і природи», «Збереження ландшафтного та біологічного біорозмаїття».

На Дніпропетровщині помітно розширилися обсяги інформування населення області державними природоохоронними органами. Це відбувається, зокрема, за рахунок регулярної підготовки спеціальних аналітичних звітів, статистичних узагальнень. Матеріали публікуються в засобах масової інформації (зокрема, в обласних газетах "Днепровская правда" під рубрикою "Екологічні відомості" і "Зоря" – "Екологічне дзеркало"). Виходить обласна газета "Екологія і здоров'я", одним із засновників якої виступило держуправління екобезпеки.

В обласних, міських та районних газетах Дніпропетровщини такі матеріали вміщуються під рубриками: "Екологія: тривоги і надії", "Природа: краса і біль", "Наш дім – природа", "Збережемо природу для дітей" тощо. В області регулярно проводяться екологічні радіо- та телепередачі: "Надія", "Вирішувати сьогодні", "Контакт", "Людина і природа"  та  ін.

Держуправління екобезпеки в Дніпропетровській області спільно з активістами товариства охорони природи проводять рейди  обстеження та охорони прибережних зон малих річок Орелі, Кільчені, Мокрої Сури, Інгульця, Саксагані, Кам'янки та інших – були видані приписи за фактами порушень землекористування в прибережних зонах, на порушників накладено штрафи.

Згідно Указу Президента України від 02.03.96 № 159/96 на базі ВО "Південний машинобудівний завод" і з участю 40 інших підприємств України вже ведеться виготовлення американських ліцензованих вітротурбін. 150 із 170 уже працюють на шістьох вітроелектростанціях країни і дають електричний струм. Крім того, можливе виготовлення автономних вітротурбін малої потужності для забезпечення потреб населення, яке споживає 20%  електроенергії в Україні.

В зоні уваги управління з екології і реальна можливість торгівлі специфічним товаром – залишками квот парникових газів, який має попит на міжнародному ринку: близько 10 доларів за тонну. Це може забезпечити коштами будь-яку екологічну програму у Дніпропетровську. Управління з екології міськради розглядає можливість участі міста у міжнародних екологічних програмах.

Дніпропетровські екологи пропонують до уваги уряду і парламенту свій економічний механізм захисту довкілля. Він, зокрема, передбачає формування комплексних територіальних кадастрів природних ресурсів, комплекс фінансово- кредитних важелів: пільгову податкову і кредитну політику; платежі за користування природними ресурсами, забруднення довкілля; відлагодження ціноутворення на продукцію, зокрема екологічно чисту; створення системи екологічного страхування. Ці й інші ідеї спрямовані на одне – сталий розвиток регіону, а разом з ним і України.

 

ЕКОЛОГІЯ  І  СУЧАСНІСТЬ

Міжнародне товариство визнало той факт, що глобальні перетворення у біосфері сягнули граничних масштабів. Неприборкане прагнення суспільства до задоволення все зростаючих потреб прийшло у протиріччя з можливостями природи до самовідновлення і сталого розвитку.

Зпустелювання, озонові «дірки», стихійні лиха, кислотні дощі, непередбачувані зміни клімату є переконливим сигналом розбалансування природної системи і її прагнення перейти в новий стійкий стан із більш низькими якісними характеристиками.

Усе це стало основою для прийняття у 1992 р. міжнародною спільнотою на форумі у Ріо-де-Жанейро відомого документу «Порядок денний на XXI сторіччя». В ньому викладені загальні принципи розвитку економіки при жорстких екологічних обмеженнях, що забезпечить функціонування природних систем у сталому режимі на невизначено довгий проміжок часу (тобто на весь час існування життя на Землі).

Виходячи з цього, проблема сталого розвитку зводиться до вибору такого шляху розвитку цивілізації, котрий би задовольняв потреби суспільства за рахунок експлуатації природних ресурсів в обсягах, що забезпечують їх відтворення і виключають деградацію екосистем. А це означає, що потреби не можуть зростати нескінченно, оскільки ресурси Землі обмежені. Однак, мова йде не стільки про скорочення потреб, скільки про їх розумне обмеження на основі раціонального й збалансованого використання природних ресурсів.

Особливі вимоги стосуються вичерпних природних ресурсів, в першу чергу, мінеральних. Безумовно, в майбутньому людство навчиться штучно концентрувати і вилучати з навколишнього середовища будь-які хімічні сполуки й мінерали. Однак, ще довгий час основним їхнім джерелом будуть природні родовища корисних копалин.

У документах Ріо, орієнтуючих людство на такий шлях розвитку, особливу увагу приділено проблемам, котрі мають глобальний характер. Це, перш за все, раціональне і економічне використання вичерпних природних ресурсів, зменшення викидів «парникових» газів і захист атмосфери, боротьба зі скороченням лісистості, зпустелюванням і посухою, захист океанів і всіх видів водоймищ, збереження біологічного різноманіття тощо. Як справедливо відмічається в означених документах, захист навколишнього середовища повинен носити постійний і всебічний характер, перехід світової спільноти до стратегії сталого розвитку повинен здійснюватися на цих же принципах.

Тому програма дій по захисту навколишнього середовища має включати як міжнародні, так і національні акції. При цьому, чим більший внесок окремих країн у погіршення глобальної екологічної ситуації, тим більшого значення набуває план національних дій і вагомішою повинна бути участь міжнародних організацій у реалізації природоохоронних заходів.

Україна відноситься до країн, котрі чинять суттєвий вплив на глобальну екологічну ситуацію. Перш за все, за рахунок високого ресурсо- і енергоспоживання всіма галузями господарського комплексу. Це обумовлене недосконалістю технологій, що застосовуються, недостатнім рівнем організації праці, використанням природних ресурсів із низькими споживчими властивостями. Високий рівень ресурсоспоживання й відходності виробництва обумовлює нераціональне природокористування, призводить до прискорення вичерпності світових запасів мінеральних ресурсів.

Суттєвий вплив на світову ситуацію чинить забруднення атмосфери над територією України. В той же час, виділені Україні квоти на викиди забруднюючих речовин в атмосферу через спад виробництва в найближчі роки перебільшені не будуть.

Україна негативно впливає на стан екосистем Чорного й Азовського морів за рахунок приморських міст, портів, присмугових промислових об’єктів.

З інших екологічних проблем України слід відзначити низьку лісистість території (14,3%), високу розораність земель (60%), зниження родючості грунтів через втрату гумусу, низьку ступінь заповіданості території , збіднення екосистем у зв’язку зі збільшенням кількості зникаючих і рідких видів біоти, викиди озоноруйнуючих газів.

Основну частку у несприятливий екологічний стан України вносить Донецько–Придніпровський регіон (Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Кіровоградська й Запорізька області). Регіон виробляє більше половини валового продукту, хоча має лише 22% площі і біля 30% населення країни. Потужні гірничо-переробний і металургійний комплекси регіону дають 70-90% викидів, скидів і відходів виробництва від загальної кількості в Україні. Тут практично забруднені всі компоненти навколишнього середовища (повітря, грунти, поверхневі та підземні води), і тому ці території віднесено до зони кризового екологічного стану.

Таке становище не залишається поза увагою держави. Прийнята низка найважливіших законодавчих актів, що спрямовані на поліпшення екологічного стану країни, регулюють взаємовідносини людини й природи. Серед них Закони України «Про охорону навколишнього середовища», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про поводження з радіоактивними відходами», Закон України про відходи, Кодекс України про надра, низка Постанов Кабінету Міністрів згідно з Постановою Верховної Ради України «Основні напрями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» тощо.

Зважаючи на важливість вирішення екологічних проблем, Президент України Л.Д.Кучма особисто прийняв участь в асамблеї ООН із питань охорони довкілля. Наша держава дотримується більш як 70 міжнародних та багатосторонніх угод цього напрямку.

Найближчим часом планується прийняти на засіданнях Верховної Ради важливий закон «Про концепцію сталого розвитку України». Тобто від побажання сталого розвитку держава переходить до втілення його в життя. Значна роль у створенні проекту Концепції належить Національній академії наук України, яка ще в 1991р. заснувала спеціальну Наукову раду з цього напрямку. Зокрема, у створеному 10 років тому у Дніпропетровську Інституті проблем природокористування та екології Національної академії наук України вперше розроблена методологія вибору стратегії сталого розвитку території, яка в повній мірі відповідає світовому погляду на цю проблему. Об’єктом досліджень вибрано найскладніший соціально-природно-техногенний комплекс окремої території (регіону або країни) з усіма її природно-ландшафтними особливостями й ресурсами. Звичайно, на цій території може існувати декілька варіантів розвитку господарської діяльності, що забезпечують певні матеріальні та соціальні блага, які супроводжуються в кожному конкретному випадку певними специфічними впливами на навколишнє середовище. Якщо стандарти сталого розвитку регіону будуть задані у вигляді показників якості життя його населення і якості навколишнього середовища, то задача оптимізації природокористування й охорони навколишнього середовища у його межах зводиться до визначення найбільш раціонального сценарію розвитку господарської діяльності, який забезпечить найбільш ефективно необхідні стандарти життєдіяльності населення й безпеку середовища його існування

Показником якості життя при цьому виступає індекс соціального розвитку, який дещо розширює індекс людського розвитку, із допомогою якого ООН визначає соціальний розвиток країн світу. Прийнятий інститутом показник складається з чотирьох індикаторів, що визначають життєвий рівень населення, захищеність життєдіяльності населення, забезпеченість людськими й інтелектуальними ресурсами.

Показник якості навколишнього середовища в інтерпретації інституту відображає не тільки стан компонентів неживої природи, але й спроможність території як екосистеми до самовідновлення й самозахищеності з урахуванням природно-кліматичних факторів і здібності біотичної складової підтримувати обмінні процеси в стійкому стані.

На підставі методології визначена загальна оцінка екологічної ситуації і ураженості території Дніпропетровської області, розроблена екологічна карта області й міста Дніпропетровська. Як свідчать ці результати, уся площа ураженої території області, де природні екосистеми деградовані, замінені або замінюються системами більш низького рівня, становить біля 17%. Проживання тут людини можливе тільки за рахунок його часткової ізоляції від впливів навколишнього середовища та заміни природних ресурсів на привізні або штучні (питна вода, продукти харчування  тощо). Оскільки повна ізоляція людини неможлива, то, як свідчать дослідження генетичного ризику, проживання на таких територіях чинить помітний вплив на цей показник і є небезпечним як для самого індивідуума, так і для його нащадків навіть при значних витратах на охорону здоров’я.

Згідно вищеозначеної методології, в цілому, показники якості життя і якості навколишнього середовища області знаходяться у діапазоні між задовільним і загрозливим станом. На підставі виявлених закономірностей зв’язку соціометричних показників із господарською діяльністю і природно-ресурсним потенціалом сформульовано низку загальних рекомендацій по забезпеченню підвищення якості життя на території області в контексті сталого розвитку.

Розроблені також основні щодо рішення екологічних проблем регіону для досягнення необхідних параметрів якості навколишнього середовища.

Для постійного спостереження процесів, що відбуваються в навколишньому середовищі, в нашій області, поки що єдиній в Україні, створена і діє регіональна система екологічного моніторингу (СЕМ «Придніпров’я»), до якої входить СЕМ міста Дніпропетровська. Вона дозволяє не тільки фіксувати екологічний стан, але й відстежувати рівні (норми) техногенного навантаження території, узгоджуючи з ними масштаби господарської діяльності.

І все ж, незважаючи на наявність законодавчої бази, бажання держави здійснювати зважену екологічну політику, значні наукові досягнення у цьому питанні, якихось суттєвих здобутків ще не отримано.

Перш за все це обумовлено економічним станом держави. Нестача коштів не дозволяє не тільки виправляти порушене довкілля, але й підтримувати в належному вигляді екологічно небезпечні об’єкти. До того ж, більша частина виробничих фондів країни відслужила свій строк і повинна бути замінена або вилучена. Очікується також велика реструктуризація виробництва, закриття ряду промислових об’єктів. Коли ці об’єкти будувалися, не існувало закону про обов’язкову оцінку їхнього впливу на навколишнє середовище. Тому тепер необхідні великі додаткові кошти, наприклад, для ліквідації тих гірничих споруд, які погіршують екологію. Про це свідчить ситуація в Західному Донбасі. Тут вугілля видобувається без закладання виробленого простору, через що поверхня просідає на 5-7 м. Унаслідок постійної відкачки шахтних вод ця територія частково підтоплена. Після закриття шахт, якщо не прийняти відповідних заходів, вся територія над ними буде затоплена і стане заболоченою. Близька за масштабами проблема виникає й у Кривбасі. Після закриття кар’єру, який сягає до 500 м глибини, в надрах землі залишається виїмка біля 300 млн.куб.м, а на поверхні – рукотворні гори, що не придатні для будь-якого життя. І таких кар’єрів у регіоні достатньо. Ці порушення геологічного середовища прийдеться виправляти прийдешнім поколінням.

Але ніякі кошти, ніякі зусилля держави не дадуть позитивних результатів, якщо цими проблемами не пройметься все суспільство, широкий загал громадськості, кожна людина.

Їх роль повинна різко підвищитись при розробці й реалізації стратегії сталого розвитку. Тому що такий розвиток здійснюється в інтересах кожної людини і її нащадків, торкається всіх сфер людської діяльності, гармонізуючи відношення людини й природи. У своїй основі такий розвиток повинен будуватися на раціональному й ощадливому використанні всіх видів природних ресурсів, їх економному витрачанню як у виробництві, так і у побуті. А це може бути досягнуто тільки у випадку, коли ідеологія сталого розвитку стане стрижнем способу життя людини, нормою його поведінки.

В формуванні суспільства з такими переконаннями повинні приймати активну участь як державні, так і громадські структури. Останнім у цьому процесі відводиться особлива роль, оскільки вони є незалежними організаціями, об’єднуючими у своїх лавах сподвижників, для котрих інтереси захисту навколишнього середовища є головними в житті. Такий підхід створює у різних прошарків суспільства довіру до цих людей, їх діяльність отримує фінансову допомогу як рядових громадян, так і уряду.

Громадське обговорення і експертиза будь-якого проекту дозволяє уникнути похибок у прийнятті рішень, узгодити інтереси населення й промисловців.

Аналіз досвіду розвитку громадських рухів на захист навколишнього середовища більшості країн світу свідчить, що чим більше в них утверджуються ідеї сталого розвитку і чим демократичнішим є суспільство, тим значнішою стає роль громадських організацій у вирішенні загальнонаціональних екологічних проблем. Їхній авторитет і вплив у значній мірі визначаються тим, наскільки вони є носіями не емоційних настроїв, а глибоко обгрунтованих і науково підтверджених знань із тієї чи іншої проблеми. Чим тісніше ці організації співробітничають з ученими, тим більше вони самі здатні розібратися у складних екологічних проблемах на підставі сучасних наукових методик, тим вагоміший їхній голос у вирішенні спірних питань і формуванні громадської думки. На Заході екологічні організації, проводячи свої наукові конференції, запрошують для участі відомих учених і громадських діячів (що оцінюється запрошеними як велика шана), а також широко висвітлюють результати власних досліджень, виконаних на сучасній лабораторній базі. Ці організації проводять велику роз’яснювальну та виховну роботу, використовуючи пересувні виставки і сучасні засоби інформації.

В Україні громадські екологічні організації ще не набули такого досвіду, але їх значення з кожним днем зростає. Досить розгалужена мережа неурядових і громадських організацій екологічного профілю сформована і діє в нашій області. Серед тих, хто зберігає певний рівень активності, відділення асоціації «Зелений світ», обласна організація Українського товариства охорони природи, Екологічний фонд Придніпров’я, Молодіжна екологічна ліга Придніпров’я та інші.

Залучення до формування екологічної культури й розповсюдження екологічних знань бібліотек, що здійснює обласна наукова бібліотека, – надзвичайно важлива і вкрай необхідна справа. Науковці нашого інституту підтримують це починання  і  готові надати в цій справі будь-яку допомогу.

 

Директор Інституту проблем

природокористування та екології

НАН України, проф., д-р техн.наук,

Заслужений діяч науки й техніки

України                                                                                          А. Г. Ш а п а р

 

ЕКОЛОГІЧНА  ОСВІТА  ТА  ВИХОВАННЯ :

ІНФОРМАЦІЙНА  ДІЯЛЬНІСТЬ  БІБЛІОТЕК

 

"У людства повинно бути майбутнє, і воно

може бути світлим. Нерозв'язаних проблем

немає. Пройти небезпечну ділянку шляху в

майбутнє допоможе світло екологічних знань,

активність, праця та високий професіоналізм".

М. Реймерс

 

Населення планети все більше відчуває тривогу за екологічний стан Землі. Вчені шукають рішення проблем оздоровлення повітряного басейну і водоймищ, створюючи безвідхідні технології тощо. Але величезна робота із збереження природи повинна починатись з перебудови нашої свідомості. Скільки не живи на світі, а все не перестанеш дивуватись диву життя, природи і тому, як нерозривно ми з нею зв'язані. І якщо ми хочемо бачити нашу планету екологічно здоровою, то екологом повинен бути кожний в своєму житті, в своїй професії. І розумний спосіб вирішення проблеми – екологічна освіта і виховання екологічної культури.

В Україні така робота здійснюється за програмами "Природа і людина", "Людина і культура", "Природа, наука і техніка", "Природа і суспільство", "Екологія і народознавство", "Екологія і краєзнавство".

Екологічна освіта повинна бути одним з основних напрямків роботи бібліотек. Юним читачам треба допомогти відчути цінність і неповторність кожної травички в полі, кожного метелика, пташки – усього, що дихає, цвіте, повзає поруч. Наші діти повинні вирости з переконанням, що людина й природа - єдиний живий організм, і якщо знищити хоч одну його частину, то загине все інше.

Захищати природу можна по різному. Можна кричати по всіх кутках про екологічну катастрофу, і при цьому тільки констатувати факти зникнення з лиця землі тварин, рослин, наявність мертвих рік і територій. А можна навчити дитину любити все живе, і тоді вона, вже доросла людина, не буде топити радіоактивні відходи в океані.

Одним із головних орієнтирів сьогодення, безумовно, є екологія у всіх її проявах: від конкретно-природознавчих до глобальних, етнокультурних та соціогуманітарних. Екологічна компонента стає "наскрізною" для всіх форм людської життєдіяльності.

Глобалісти навіть пропонують нову типологію всесвітньо-історичного процесу – поділяють його на дві епохи: "доекологічну" і "екологічну". Значення оптимально організованої системи екологічної освіти та екологічного виховання за таких умов –  більш ніж очевидне, і для створення її треба докласти багато зусиль.

В учбових закладах іде активний процес екологізації всіх предметів, що в свою чергу потребує перебудови роботи бібліотек. Задовольнити інтереси і ділові запити з цієї проблеми – справа не проста, потребує від кожного бібліотекаря розуміння основних причин ситуації, яка склалася, підвищення своєї екологічної освіти, розуміння важливості теми, активного  розповсюдження екологічних знань.

Маючи таке багатство, таке чудо, як книга, бібліотека просто не має права не приділяти уваги екології людини, не бути причетною до її духовного відродження.

Проблем при проведенні екологічної освіти багато: необхідно розширювати інформаційні послуги, поповнювати фонди спеціальною літературою, зміцнювати матеріальну базу. Самостійно бібліотеки це зробити не можуть. Необхідно звертатись у районні комітети охорони природи. Необхідно до цієї роботи залучати керівників підприємств, спеціалістів-екологів, санітарних лікарів, викладачів вузів, технікумів, шкіл, журналістів радіо, телебачення, газет, громадських діячів.

Вивчаючи читацький попит на літературу екологічної тематики, можна зробити висновок, що наші читачі цікавляться цією темою. І не лише питаннями з шкільної програми, але і книгами про тваринний і рослинний світ, літературою про охорону природи і навколишнього середовища.

Аналіз роботи бібліотек показує, що екологічному вихованню одні бібліотеки приділяють більше уваги, інші менше, але жодна з них не залишилась байдужою до цієї теми. Бібліотеки у змозі прищепити читачам відповідальність за екологічно чисте майбутнє і сприяти вихованню екологічної культури, зростанню духовної особистості. Тільки високодуховна людина може запобігти  екологічній трагедії.

Свої завдання бібліотекарі повинні бачити в тому, щоб різними заходами: проведенням бесід, оглядів літератури і періодичних видань, організацією книжкових виставок, конкурсів, вікторин тощо сприяти екологічній освіті читачів.

Все недобре в серці людини повинне зникнути при спілкуванні з природою. Бібліотекарі повинні допомогти читачам зрозуміти, що доторкнутись до краси природи можна тільки серцем.

Такий лейтмотив екологічних заходів, і в цьому бачиться місія бібліотеки.

З чого почати? Почати треба з себе, з перебудови свого мислення.  Не треба думати, що людина – цар і володар природи, необхідно ставитись до себе як до часточки всесвіту. Природа – найдивніше із того, що нас оточує. Але завжди треба пам'ятати слова поета С.Вікулова, які він сказав від імені природи "Только ты мой дар, моё ученье, не прими за дань... Я не раба! Не забудь: ты сам моё творенье! И у нас с тобой одна судьба".

 

Формування фонду з проблем екології – це початок роботи з виховання екологічної культури. В своїх фондах бібліотеки повинні мати законодавчі документи відповідної тематики. Всі вони зібрані у виданні "Екологія і закон".

Проблеми охорони природи хвилювали людей давно.

У фондах обласної наукової бібліотеки збереглись такі рідкісні видання, як:

Бекетов А  О Екатеринославской флоре. – Санкт-Петербург, 1886. – 166с.

Вальхъ Б.С.  Матеріали для орнітологіи Єкатеринославськой губерніи. – М., 1911.

Барабаш-Никифоров Н.И.  Охрана и изучение природы степной полосы Украины. – Екатеринослав, 1924. – 38с.

Акімов М. Про охорону природи // Охороняймо пам'ятки природи.–Дніпропетровськ, 1930. – С.5-20.

Популярних книг з проблем екології в бібліотеках недостатньо. При роботі з прайс-листами  видавництв слід звернути увагу на видавництва, які випускають літературу про екологічне становище в світі, країні, області. Це такі видавництва, як: "Лібра", "Заповіт", "Юрінком інтер" (Київ), "Закон и право", "Мир", "Русский мир", "Высшая школа" (Москва), "Основа" (Харків), "Поліграфіст" (Дніпропетровськ).

В фондах бібліотек бажано представити книги серій "Подорожі, пригоди, пошуки", "Рассказы о природе", "Жизнь замечательных людей", "Человек и окружающая среда".

Цікаві матеріали для екологічного виховання можна знайти в науково-популярних журналах "Экология и жизнь", "Евразия. Природа и люди", "Экос", "Наука и жизнь", "Социс", "Віче", "Довкілля та здоров'я", "Вісник НАМУ", "Экотехнологии и ресурсосбережение", "Політика і час", а також в газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України", "Коммерсант Юга", "День" та інших.

Статті екологічної тематики друкуються на сторінках майже всіх популярних журналів і газет.

Бібліотека за допомогою картотек інформує читачів про наявність у фонді літератури екологічного напрямку.

Тематична картотека з екології може включати такі рубрики: для медиків – "Екологія і її вплив на генетичні порушення у людини", "Шлях до оздоровлення і довголіття"; для спеціалістів сільського господарства – "Екологія і хімізація сільського господарства: чи можливий компроміс?", "Сільське господарство і екологія Дніпропетровщини", "Екологічно чисті овочі – джерело здоров'я"; для вчителів середніх шкіл і СПТУ – "Екологія і моральність: грані взаємодії", "Екологія і культура".

На допомогу шкільним програмам в каталогах і картотеках необхідно ввести нові розділи – "Людина і навколишнє середовище", "Катастрофи", "Чорнобиль", "Придніпров'я для нас і внуків", "Природні багатства Дніпропетровщини", "Скарбниці Придніпровського краю" та інші.

Різним групам читачів можна адресувати інформаційні, рекомендаційні списки літератури: "Природа – колиска людства, її дім і світ", "Бережіть ці землі, ці води", "Жити в гармонії з природою", "Селянам про екологію" та ін.

Досвід, набутий предками, важко переоцінити. У певні часи людина усвідомлює життя загалом, саму себе і свої межі. Перед нею відкриваються складність світу і власна безпорадність. Прагнення стати справжньою людиною приводить до пошуків своїх витоків, до тих глибин, з яких ми вийшли і до яких маємо повернутися, щоб повернути собі людяність, упевненість орієнтування в суворій дійсності сьогодення.

При проведенні уроків з народознавства, фольклорних свят, заходів наочної популяризації народознавчої літератури необхідно звернути увагу читачів на те, що сприйняття навколишнього світу у наших предків, говорячи сучасною мовою, було надзвичайно екологічним. Етика співробітництва людини і природи грунтувалася на розумінні цілісності природи, а взаємини з нею були взаєминами одухотворених елементів космосу: все, що оточувало людину: ліси, річка, степи, гори, було наділено душею. Давньослов’янські боги Перун, Дана, Ярило, Даждьбог уособлювали різні природні стихії, з якими людина спілкувалася через обряди, магічні дії. Занапастити природу – означало занапастити живу душу. Слов’янська міфологія, казки, народні звичаї і обряди – все це світ живої природи, і ставлення людини до неї – трепетне, ніжне і шанобливе. Останні наукові дані свідчать про те, що не лише тваринний світ, а і рослинний  має певні ознаки свідомості.

Заходи народознавчої тематики викликають найбільший інтерес в дитячій та юнацькій аудиторії. Для них радимо організувати фольклорні свята, уроки народознавства, під час яких можна читати міфи і легенди про тваринний і рослинний світ, розповідати про роль природи в житті нашого народу, про етичні норми у ставленні наших предків до природи, показувати інсценівки, знайомити з обрядовою поезією, народними піснями (про вербу, калину, квіти), віршами українських поетів про природу. На таких заходах можна розглянути  питання:

1.    Ставлення українців до природи в стародавні часи.

2.    Як змінилося їх ставлення до природи за останнє століття і чому?

3.    Роль обрядів у взаєминах людини і природи.

4.    Чи дозволялося насильство над природою в давнину? Ставлення сучасного суспільства до природи.

5.    Що треба зробити нам, щоб жити в гармонії з природою?

При проведенні обрядових свят радимо звернути увагу читачів на філософську сутність обряду, його глибинний екологічний зміст. Через обрядове дійство, що виражало пошану і любов до природи, людина бажала забезпечити собі здоров’я, плодючість землі і худоби, родинну злагоду. Наші предки вважали за необхідне погоджувати власне життя з природою.

Ефективність роботи з екологічною літературою буде досягнута лише тоді, коли ми не будемо забувати, що всі розмови про екологію взагалі повинні стати і розмовою про екологію краю, міста, села, де ми живемо чи живуть наші читачі.

“Край і екологія” – ця тема повинна бути основною в роботі бібліотек. Беручи до уваги, що природне краєзнавство забезпечує необхідний зв’язок глобальних національних і регіональних аспектів у вивченні сучасних проблем екології і охорони природи необхідно розробити краєзнавчу картотеку “Екологія і край», «Екологія і сучасність”. В ній бажано виділити рубрики про охорону природи, екологію, економіку природовикористання, з правових аспектів цієї сфери.

“Екологічне краєзнавство” може запропонувати своїм читачам факультатив для дітей “Наш рідний край”, під час якого розкаже дітям про історію, природу, екологію краю. Для дітей можна також підготувати “Еколого–краєзнавче лото” з питаннями і практичними завданнями: як запобігти пожежі, як зробити годівничку для птахів.

Для дорослої аудиторії найбільше підійде така форма роботи, як “круглий стіл” – “Уроки минулого і сучасність”, де можна розглянути такі проблеми, як історія взаємодії людини і природи, природа і цивілізація, природні катастрофи в історії Землі, вплив військово–промислового комплексу на природу, уроки екології і погляд в майбутнє, екологічне становище регіону та інші. За цей “стіл” бажано запросити спеціалістів району, представників місцевої влади, екологів, журналістів, письменників краю, які б дали відповіді на запитання читачів.

Із задоволенням буде сприйнятий час поезії “Про природу тихим голосом” (вірші поетів–земляків про природу рідного краю).

Тема “Природа. Екологія. Література” багатогранна. Вона вбирає в себе публіцистику, прозу, поезію, усну народну творчість, тобто всі види передачі художнього слова. Ця тема потребує від бібліотекаря знання не тільки художніх творів, але і критичних матеріалів, уміння побачити взаємозв’язок екології з музикою, живописом та іншими видами мистецтва.

“Природа! Она вечно говорит с нами!” – так писав великий Гёте (Гёте И.В.  Избр. сочинения по естествознанию. – М., 1957.– С.316). Поет нагадує нам, що між людиною і природою постійно йде діалог. І не стільки ми з нею розмовляємо, скільки вона з нами. Але чи завжди людина чує її голос? Відповідь на це питання – головна тема художньої літератури про природу і її стосунки з людиною.

В бібліотеці робота завжди іде від популяризації книги, художньої чи науково–популярної, науково–художньої. Більше уваги слід приділяти художній літературі, яка робить важливий внесок в розробку концепції взаємодії людини і суспільства з природою. В роботі бібліотеки проблема людини і навколишнього середовища висвітлюється в основному аспекті – людина і суспільство, в якому вона живе. Взаємозв’язок людини зі світом природи в художніх творах розглядається критикою в своїй композиційній функції. Між тим для екологічного виховання важливо в процесі роботи з художньою книгою разом з читачем прослідкувати взаємозв’язки з природою з точки зору етичної і естетичної цінності природи, пробудити любов до неї і відповідальність за її долю.

В художніх творах даються класичні зразки  духовного життя людини у єднанні з природою. При цьому проблема людини й природи осмислюється з позицій відповідних філософських і соціальних концепцій, у зв’язку з чим тлумачення взаємозв’язків героя зі світом природи розвивається від ідей відродження людини у світі природи до громадянської тривоги за її долю й розуміння необхідності запобігання екологічної катастрофи.

В художніх творах є немало фактів природознавчого характеру, і вони висвітлюють багато природознавчих і соціальних ідей, які виникали і викликали дискусії в епоху написання цих творів.

Художня література дає уявлення читачам про те, що цінність природи не вичерпується багатством її ресурсів. Природа входить органічною частиною в поняття “Батьківщина”. Знання природознавчого характеру, відображені в літературі і втілені в художніх образах, дають можливість подолати характерний для сучасного виховання розрив між художньо–образною і науково–логічною формами пізнання дійсності. Оскільки в художніх творах важливі не тільки наукові факти чи узагальнення, але і ті думки й почуття, які виникають у зв’язку з цим у героїв і читачів, ця  література сприяє вихованню морально–естетичного ставлення читачів до природи.

Принципово важливим моментом в роботі бібліотеки з екологічного виховання є орієнтація на єдність інтелектуального і емоційного починання, сполучення раціонального пізнання з художньо-образним. І книга тут – благодатне джерело, бо вона і є результатом від злиття цих починань.

Сучасні машини, техніка викликають у людини цікавість, захоплення, але природа завжди багатша, звабливіша.

Знання про природу разом з любов’ю до неї розвивають у людини людяність. Тому так важливо не тільки розкривати перед читачами закони природи, але і навчити їх відчувати її красу. І книга тут незамінимий помічник.

Важливим аспектом в роботі з читачами–дітьми є розвиток естетичного сприйняття картин природи і її об’єктів. В останні роки все  необхіднішим стає спілкування з природою. І зустріч з нею для кожної людини – позитивні емоції краси, подив її силі, неповторності, гармонії. Саме природа формує уявлення людини про красу і досконалість. І чим раніше діти зможуть зрозуміти роль природи в духовному житті людини, тим вдумливіше, бережливіше будуть ставитись до неї.

В основу такої роботи можна покласти знайомство дітей з відображенням природи у творах мистецтва – поезії, музиці, живописі. Це може бути бесіда “Словами, фарбами, звуками”. Задача її – дати відчути дітям, як природа для кожного великого майстра стає основою творчості. Почати розмову з того, чому стільки творів мистецтва присвячені явищам природи. Хай діти замисляться, висловлять свою думку.

Далі повести розповідь про те, що природа в житті людини не тільки джерело, яке дає їжу, одяг, дах, енергію, але і надихає її на створення художніх творів у різних видах мистецтв.

Люди спостерігають природу, пізнають її, але кожен в ній бачить своє, неповторне і в творах розповідає людям про те, що побачив, відчув сам і передає своє відношення до неї. Тому скільки б не було створено творів, вони ніколи не повторюють один одного, кожний художник в слові, музиці, живописі розповідає не тільки про те, що побачив, але і те, що відчув при цьому. Для того, щоб діти відчули це самі, їм необхідно запропонувати твори різних видів мистецтва, створені на одну і ту ж тему, наприклад “Весна”. Музикальним фоном можуть бути “Времена года” П.І.Чайковського. Із живописних робіт можна вибрати “Март”, “Весна – большая вода” І.Левітана; ”Майское утро», «Соловьиное место” К.Ф.Юона; “Первая зелень” І.С.Остроухова; “Сияет солнце, воды блещут” Ф.Тютчева; “Пахарь” І.Буніна та інші.

Тематичних варіацій може бути багато: і пори року, і явища природи – бурі, дощі, сонце і море, і ліс – все може бути матеріалом для бесіди. Але треба, щоб вибрані музичні твори були досить тривалі за часом, бо і показ репродукцій, і читання віршів повинні відбуватись на фоні музики, зв’язуючи воєдино всі три види мистецтва.

Людина і природа, суспільство і природа – це теми лірики: пейзажної, філософської, політичної, любовної.

Розкрити цю тему можна за допомогою літературного вечора.

Розвиток взаємин людини й природи, висвітлений в поезії, і повинен лягти в основу вечора.

В першій частині вечора необхідно показати, як відчуття людиною природи лягло в основу поетичних творів, створених нею. Вона не відділяла себе від природи, не знала законів її розвитку, а тому наділяла природу свідомістю, обожнювала її.

Але чим більше людина завойовувала природу, чим глибше проникала в сутність її законів, тим складнішими ставали взаємини. І це теж знайшло своє відображення в поезії.

В завершальній частині вечора можна показати, як сучасна людина через поезію висловлює себе, своє ставлення до навколишнього світу. Може бути використана поезія ХІХ—ХХ ст., як українська, російська, так і переклади зарубіжних авторів.

Цю тему можна розкрити за допомогою кращих зразків поетичної творчості Є.Баратинського, Ф.Тютчева, О.Фета, Г.Гейне, П.Верлена, О.Туманяна, О.Блока, М.Цветаєвої, І.Буніна, А.Ахматової, Л.Українки, Т.Шевченка, М.Рильського, В.Маяковського, Б.Пастернака, М.Заболоцького, Л.Костенко, Б.Олійника, В.Нарушевича, І.Драча та інших.

При популяризації творчості поетів слід звернути увагу на те, що подібні проблеми в поезії стали можливі лише на межі ХІХ і ХХ ст., і були викликані розвитком наук про Землю. Знання законів біосфери – ще не гарантія її успішного перетворення, і матеріальні досягнення – ще не культура, вони стають такими, лише тоді, коли служать ідеї вдосконалення як однієї людини, так і всього суспільства. Така направленість заходу дає читачам розуміння взаємозв’язку всіх сфер людського життя, вчить відповідальному ставленню до життя в цілому, а це – головна задача виховання, в тому числі і екологічного, це – проблема чисто людська, етична, це – прагнення зберегти себе як вид живого на землі.

Говорячи про художню літературу і екологію, слід окремо виділити фантастику, яка викликає особливий інтерес у читачів. Пізнання і перетворення природи – найважливіша тема наукової фантастики, вона ніби прогнозує ті екологічні труднощі, з якими людина почала стикатися тільки в середині ХХ ст., і відображає багато проблем екологічної кризи, ставить і розв’язує їх в етичному аспекті. Тому в екологічному вихованні наукова фантастика грає важливу роль. До читання підлітків слід включити твори, в яких явно пролунали екологічні мотиви: “Туманність Андромеди” І.Єфремова, “Гость из бездны” Г.Мартинова, твори Р.Бредбері, К.Саймака  та  інших.

Ефективність керівництва читанням визначається комплексним застосуванням масових та індивідуальних форм роботи. Слід пам’ятати, що ця робота повинна супроводжуватись і наочною популяризацією книги: виставками, присвяченими одній книзі, виставками дитячих малюнків – ілюстрацій до прочитаних книг і т.д. Це може бути і велика, постійно діюча виставка, в якій окремі її розділи будуть замінюватись. Вона може мати узагальнену назву, а її розділи будуть змінюватись у зв’язку з ювілеями письменників, святами, пов’язаними з природою, і новими книгами, які будуть надходити до бібліотеки. Така виставка буде помічником в індивідуальній роботі з читачами, при популяризації книг. І вся масова робота одержить свій подальший розвиток в роботі з кожним окремим читачем. Саме в керівництві читанням кожного читача з урахуванням його індивідуальних здібностей є повсякденна робота з популяризації книг, які виховують любов до природи.

Саме в сфері індивідуальної роботи можна використати і групу книг, в яких розкриваються питання практичні: наприклад, догляд за окремими видами тварин, виготовлення виробів з природних матеріалів та інше.

Цікавим для читачів може бути екологічний аукціон “Світ природи в літературі”, в ході якого необхідно згадати твори художньої літератури, в назвах яких згадуються елементи природи.

Ділова гра “Людина, природа, майбутнє цивілізації” допоможе згадати літературних героїв творів В.Распутіна, Б.Васильєва, В.Астаф’єва, Ч.Айтматова, які стали свідками екологічних катастроф.

Для розвитку читацьких інтересів велике значення  матиме знайомство з творами зарубіжних природознавців і публіцистів Джеральда Даррелла, Джой Адамсон, Бернгарда Гржимана, Конрада Лорену, російських письменників І.Акимушкіна, В.Піскова, І.Васильєва, дніпропетровських журналістів і письменників – С.Бурлакова, Л.Канаревої, В.Матющенко та інших.

Майже не використовуються в роботі бібліотек твори А.Шарова, наприклад, його казка “Істория цветочного городка” (для молодших школярів), книга американської письменниці Марджорі Кінан Ролінгс “Сверстники”, де прослідковується зв’язок людини і природи.

Книгу цю можна віднести до розділу “Екологія душі”.

Для учнів середніх та старших класів цікавим буде повернення до відомого письменника–фантаста Рея Бредбері. Його оповідання “И грянул гром” чітко і лаконічно пояснює суть екологічних зв’язків.

Слід також звернути увагу читачів на оповідання австрійського письменника–фантаста Лі Гардінга “Поиски”, книгу канадського біолога і письменника Фарлі Моуета “Трагедия моря”, американського зоолога Роберта Мак-Кланга “Тревога в 2000 году”, книгу видатного російського письменника В.Астаф’єва “Царь рыба”, яка незмінно викликає живий відгук у читачів. Гострі проблеми взаємин людини і природи можна прослідкувати в таких книгах, як “Белый Бим Чёрное ухо” Г.Троєпольського, “Рассказы о животных” Сетон-Томпсона, “Гризли”, “Казан” Д.Кервуда і обов’язково познайомити читачів–дітей з творами М.Пришвіна, В.Біанкі, Г.Айтматова, К.Паустовського та інших.

Виховання людини, яка хоче зберегти все те багатство, яке нам дарує природа, – один із найважливіших напрямків роботи бібліотек.

Бібліотеками області проводиться значна робота з виховання у читачів любові до природи, екологічного мислення, роз’яснення завдань природоохоронної діяльності.

 

Міська організація Української екологічної асоціації «Зелений світ», Молодіжна екологічна ліга Придніпров’я та Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека (ДОУНБ) об’єднали свої інтелектуальні, матеріально-технічні та представницькі можливості для створення інформаційно-просвітницького екологічного Центру (головний офіс розташований в приміщенні ДОУНБ за адресою: вул. Ю.Савченка,10). Мета цього Центру – втілення комплексної системи екологічно-просвітницького інформування.

В Центрі накопичується сучасна інформація по екологічній тематиці. Доступ до інформації Центру – вільний, із застосуванням комп’ютерних технологій.

Центр планує:

·      широкий спектр просвітницької роботи по екологічній тематиці: лекції, дні інформації, круглі столи, читацькі конференції;

·      збір пропозицій по екологічній тематиці від широких верств населення;

·      розробку нових сучасних форм подання інформації на базі мультімедійних платформ та графопроекторів.

Неурядова громадська асоціація «Зелений світ», її активісти почали передачу учбової, наукової та популярної літератури з проблем екології, фундаментальних та прикладних наук суспільних та політичних питань, а також друкованої продукції, що створена та підготовлена Українською екологічною асоціацією «Зелений світ». Цей процес взаємодії триватиме постійно.

Слід окремо відзначити роботу в екологічному напрямку Знаменівської бібліотеки–філіалу № 30, де почав діяти екологічний клуб “Надія”. Ця бібліотека отримала подяку від екологічної Ліги за участь у Всеукраїнському конкурсі “Мій голос я віддаю на захист природи”.  Відзначено участь Меліоративної бібліотеки–філіалу № 23 у вікторині “Я пізнаю світ” (Новомосковська РЦБС).

Бібліотеками області були також проведені такі заходи: тематичні вечори “Земля – наше багатство” (Апостолівська ЦБС), “Дзвони Чорнобиля” (Софіївська ЦБС); уроки екології, екологічні читання “Охорона природи – справа молодих”, ”Чорнобильська трагедія через роки”, ”Головна проблема краю – екологія” (Широківська ЦБС), “У ставленні до природи – наше майбутнє”, “Світ живої природи” (Межівська ЦБС), ”Людина – частина  природи, синонім якої – життя” (Апостолівська ЦБС); книжкові виставки “Чиста вода, чиста земля – надія твоя”, “Берегти природу – берегти Україну” (Широківська ЦБС), “Чорнобиль – це не вчора, а сьогодні і завтра”, “Чорнобильська трагедія в творчості письменників” (Софіївська ЦБС), “Відкрита долоня моєї Землі”, ”Земля чекає захисту”, “Ця тендітна планета” (Верхньодніпровська ЦБС), “З тривогою та надією: сучасна екологія”, “Живи Земля” (Першотравенська міська бібліотека).

Змістовною є і робота ЦБС м.Павлограда.

ЦМБ разом із старшокласниками СШ № 2 представили літературно–музичну композицію “Зазирни до природи”, в якій органічно переплелись музика, поезія, легенди. Підлітки мали змогу перевірити свої знання фауни і флори рідного краю в екологічній та тематичній вікторинах. Всі, хто дав правильну відповідь, одержали призи – календарі на 2000 рік з природознавчими малюнками.

Старшокласники с. Богуслав, які є членами Всеукраїнської екологічної ліги, провели засідання свого клубу в читальному залі ЦМБ. Перед юними екологами виступили представники районного і міського екологічних товариств, партії зелених. Школярі звітували про проведену ними роботу. Бібліотека презентувала книжково–ілюстративну виставку “Планета в небезпеці”, підготувала рекомендаційний огляд літератури за темою занять клубу “Збережи ялинку”. Захід висвітлювало місцеве телебачення, газета “ТН-Експресс”.

ЦДБ провела конкурс “Розкриваючи світу долоні”, вікторину “Красне літечко надворі”, літературну гру “Намалюю словом літо”, літературну подорож “Краса осінньої природи”, усний журнал “Зимонька – зима".

В бібліотеці № 6 третьокласники стали учасниками КВК “Під захистом зеленого будинку”. Конкурси між командами “Лісовичок” і “Гострий зір” виявили знання дітей про дерева в загадках, легендах, казках. Бібліотекою проведено літературний колаж “Наші пернаті друзі”(7 кл.), бесіду “Квіти в легендах і переказах” (2 кл.), літературну годину “Ось прийшли морози, і зима настала”(1 кл).

Велику допомогу в роботі можуть надати екологічні ради при бібліотеках. Їх завдання – систематично популяризувати літературу про екологію і навколишню природну сферу, розповсюджувати знання серед спеціалістів промислового і сільськогосподарського виробництва. Сюди входять бібліотекарі і спеціалісти з екології, працівники Державної служби санепідемнагляду. Члени ради організовують і проводять читацькі конференції, літературно–музичні вечори, вечори запитань і відповідей, усні журнали, знімають і показують відеофільми. Вони наочно показують односельцям реальну картину екології краю.

Екологічна рада працює за затвердженим квартальним планом, який обговорюється на радах і затверджується відділом культури районної адміністрації.

За кожним членом ради закріплюється відповідний напрямок в роботі. Рада складається із секретаріату і секцій. Секретаріат  займається обліком всієї діяльності як ради, так і бібліотекарів, завідуючих сільськими бібліотеками з організації та популяризації екологічної та природоохоронної літератури, веде облік відвідувань щомісячних семінарів і засідань екологічної ради.

Одна із секцій може бути виробничою. Співпрацює із сільськими бібліотеками в роз’ясненні екологічної безпеки, допомагає у придбанні літератури з екології. До цієї роботи слід підключати сільські клуби, будинки культури.

Масова методико–інформаційна секція встановлює зв’язки з кращими бібліотеками сіл району, міст і розповсюджує знання серед населення, виходить безпосередньо на керівників органів конкретного населеного пункту, від якого залежить вирішення екологічних проблем.

Щомісячно проводяться семінари, на яких члени ради звітують про виконану роботу, розповідають про нове і цікаве в популяризації екологічної літератури.

Організація екологічної ради дасть змогу створити постійно діючу систему екологічного виховання населення, особливо молоді.

Саме бібліотекарі, спираючись на рекомендації цієї ради, допомагають читачам в підборі літератури.

Екологічна рада повинна  залучати як можна більше людей до  читання екологічної літератури, до вирішення складних екологічних проблем. Створення екологічної школи – новий крок в цьому напрямку.

Найбільш успішною формою комплексного і системного ековиховання і освіти може стати школа екологічної культури.

Завдання школи – із допомогою спеціалістів, об’єднаних любов’ю до природи, таких, що уміють захопити інших, дати знання дітям, виховати з них спільників. Екошкола буде сприяти тому, щоб і бібліотекарі поповнювали свої знання і шукали нові форми роботи.

Доцільно вести екологічне виховання за відповідними програмами, розрахованими на два роки. Бажано, щоб програми складались у відповідності зі шкільним курсом  екології, служили відповідним доповненням до нього.

Екологічне виховання має чотири задачі. Перша – оволодіння основними поняттями та науковими фактами про природу, на основі яких визначається оптимальний вплив людини на природу. Друга – виховання поняття цінності природи як джерела всіх матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини. Третя – навчання дітей правилам спілкування з природою, пізнаючи її. Четверта – розвиток потреби у спілкуванні з природою.

Роботу з екологічною літературою необхідно вести за віковими категоріями. Матеріалом для дітей молодшого шкільного віку може бути  практично вся література – від народних казок до природознавчих книг.

Сучасна література про природу – це повісті, оповідання і казки, книги–картинки, книги–довідники та ін. Ефективність керівництва читанням визначається комплексним застосуванням масових та індивідуальних форм роботи.

Проведення роботи за програмою, наприклад, “Природа і ми” – це й ефективне використання книжкового фонду, і задоволення запитів читачів, і розробка методичних матеріалів з екології, наприклад, підготовка й проведення тижня екологічних знань “Земля – наш дім”, уроків екології “Життя в руках живущих”, “Світ навколишній, прекрасний”, літературно–екологічного круїзу “Ми не останні на землі”, літературних рингів “Птахи – наші друзі”, видання таких бібліографічних і рекомендаційних списків літератури, як “Екологія в програмі шкільних предметів”, “Екологічний колокол”, “Нові шанси для здоров’я”, “Людина і природа: союзники чи вороги?”;

Читачам подобаються також такі форми роботи як озвучені книжкові виставки, наприклад, виставка “Птахи, знайомі і невідомі”, озвучена голосами різних птахів; виставки–реклами, виставки–фотоальбоми, виставки–панорами, виставки–консультації. Увага читачів до таких виставок набагато більша, ніж до традиційних тематичних виставок.

Комплексні форми роботи дозволяють систематизувати екологічні знання, використовувати при навчанні весь інформаційно–бібліографічний арсенал. І головною героїнею завжди залишається її величність Природа. А бібліотекарі лиш намагаються викликати у читачів почуття глибокої поваги перед нею, “розбудити розум і серце”.

Початкова школа – одна з перших ланок, де закладаються основи екологічної культури. Основна вимога до роботи з дітьми – систематичність.

В школі ідеї екологічного виховання реалізуються в процесі систематичного вивчення дітьми шкільних предметів і носять характер міжпредметних зв’язків. В бібліотеці ця робота проводиться через  залучення до читання книг даної проблематики. Робота школи і бібліотеки спирається на різні види діяльності школяра, але при цьому у них багато спільного, їх об’єднує об’єкт виховання – дитина.

Принцип системності дозволяє будувати роботу з екологічного виховання, не ізолюючи її від всієї виховної роботи бібліотеки. Заходи  екологічного виховання можна не виділяти в окремий цикл: над якою б темою, яким би напрямком не працювала бібліотека, вони можуть входити в цю роботу на правах однієї із складових частин.

Для молодших школярів це може бути програма “Природа просить захисту”.

Заняття за цією програмою дозволять повніше реалізувати виховний і розвитковий потенціал природознавчих знань, забезпечити основи екологічної відповідальності юних громадян. Маленькі читачі із задоволенням візьмуть участь в бесідах, вікторинах, конкурсах розповідей, інсценівках на теми: “Слідами давно минулого. Парад динозаврів”, “Мешканці підводного світу”, “Вдячне людство – сусідам по планеті”, “Що таке екологічна катастрофа”   та  ін.

Або програма: “Наш дім – природа”. Її завданням буде формування у молодших школярів початкових уявлень і понять про навколишній світ, про клімат, рослинність, тварин свого краю і України; про природу, як єдине ціле; про взаємозв’язок “природа – людина”; про працю людей, про значення екологічних заходів, про збереження здоров’я. Це можуть бути теми: “Перлини природи – заповідники”, “Ти, я і все навколо”, “На захист братів наших менших”, “Як стати нехворійкою”. Можна використати такі активні форми роботи, як гра–подорож, екскурсії на природу, міні–практикуми, неділі бібліографії з екології, КВК.

Однією з ефективних форм роботи з молоддю з популяризації екологічних знань є різні конкурси і вікторини. Як правило, вони приваблюють і тих, хто хоче позмагатися, і тих, хто хоче спостерігати ці змагання. Наприклад, великий інтерес викликає екологічна гра “Поле чудес”. Її можна провести за творчістю письменників, за окремою темою, або за сторінками журналів, газет.

Готуючи вікторину “Людина і природа”, можна включити такі питання: “Що таке екокультура?”, ”Що ви знаєте про громадські екологічні об’єднання, і яку роль вони відіграють в справі охорони навколишнього середовища?”, ”Які екологічні видання виходять в нашій області?”, ”Яка зона в нашій області, районі є заповідною?”, ”Чи є в нашій області птахи, тварини, занесені до Червоної книги?”,  та  багато  інших.

Перш, ніж проводити подібні ігри, вікторини, необхідно підготувати дітей. З цією метою задовго до гри бібліотекарі в школі розповідають про творчість письменників, запрошують до бібліотеки на книжково–ілюстративні виставки, знайомлять з літературою і дають завдання прочитати ті чи інші книги.

Екологічні ігри, вікторини, конкурси активізують інтерес читачів до читання, а пошук матеріалів за відповідною темою привчає до самостійності.

До роботи з розповсюдження екологічних знань слід також віднести організацію курсів флористів для тих, хто хотів би навчитися квітковому оранжуванню, вмінню створювати картини з рослин.

Слово “флорист” походить від слова “флора” – світ рослин, і зрозуміло, що люди, які працюють з рослинним матеріалом, відчувають особливу любов до природи, а своїми творами передають цю любов і тим, хто бачить їх творіння.

Всі заняття на курсах флористів супроводжуються виставками екологічної тематики, виробами декоративно–прикладного мистецтва. Наприклад: ”Природа і творчість”, “Доки не пізно”, ”В співавторстві з природою” та інших. За допомогою таких курсів можна організувати виставки “Зимовий букет”, “Літо в Новий рік” та інших.

Екологічні семінари , заняття, уроки, бесіди цікавіше і ефективніше проходять біля таких виставок, ніж просто в залі.

Квіти – це не лише прикраса, це – символ гармонії і вічного плину життя на землі. В усі часи люди надавали особливого значення квітам, вбачали в них певну символіку, складали про них легенди і пісні. Вважалося, що квіти, як і  взагалі природа, мають цілющу силу, але щоб використати її, людина повинна мати відкрите серце і відкриті очі. Треба і сучасну людину навчити бачити цю красу. Література про квіти, їх властивості, способи вирощування завжди користується великою популярністю, що значно полегшує роботу бібліотекарів. Люди охоче беруть участь у святах квітів. У програмах таких свят доречною буде і літературна частина – огляд літератури, виставка.

 

Орієнтовна програма свята

квітів в бібліотеці.

1.   “Соната квітів”. Огляд літератури про оранжування букетів, або фітодизайн.

2.   “Прекрасні супутники наші”. Виставка літератури.

3.   Квітковий карнавал.

Учасники карнавалу можуть розповісти легенди, пов’язані з квітами. У межах такого карнавалу можна провести для старшокласників вікторину–аукціон “Квіти в художніх творах” із завданням назвати твори, в сюжеті яких квіти відіграють певну роль, або ж значаться у назві твору. Наприклад, М.Рильський “Троянди і виноград”, Т.Шевченко “Лілея”, О.Дюма “Чорний тюльпан”, А.Моруа “Фиалки по средам”, С.Аксаков “Аленький цветочек”, Г.Х.Андерсен Квіти маленької Іди, В.Шевчук Панна квітів, І.Тургенєв “Как хороши, как свежи были розы” та інші. На святі квітів можуть бути представлені експозиції квітів, поштових листівок із зображенням квітів, вироби народних промислів з вишивками чи малюнками квітів.

Можна бути впевненим, якщо читач бібліотеки активно включиться в екологічні заходи, які проводить бібліотека, якщо його будуть хвилювати проблеми збереження природи нашої планети, то він стане справжнім громадянином і високоморальним землянином.

“Я вірю, що людство знайде розумне вирішення складних завдань здійснення грандіозного необхідного й неминучого прогресу із збереженням людського в людині і природного у природі”.  Це були надії академіка О.Сахарова.

Бібліотеки зроблять свій посильний внесок у їх втілення, зробивши екологічну інформацію надбанням співвітчизників.

Л І Т Е Р А Т У Р А

1.  Екологія і закон: Екологічне законодавство України у 2-х кн. / За ред. В.І.Андрейцева. – К. : Юррінком Інтер, 1998. – 574с.

 

ІПС «Законодавство» (станом на 16.05.2001)

 

1.   Закон  (161 – 14)

          Верховна Рада України від 06.10.1998    № 161 – XIV

      Про оренду землі

 

2.   Закон  (180 – 14)

          Верховна Рада України від 14.10.1998    № 180 – XIV

      Про захист рослин

 

3.   Закон  (353 – 14)

          Верховна Рада України від 23.12.1998    № 353 – XIV

      Про топографо-геодозичну і картографічну діяльність

 

4.   Закон  (443 – 14)

          Верховна Рада України від 18.02.1999    № 443 – XIV

      Про гідрометеорологічну діяльність

 

5.   Закон  (591 – 14)

          Верховна Рада України від 09.04.1999    № 591 – XIV

      Про рослинний світ

 

6.   Закон  (1127 – 14)

          Верховна Рада України від 06.10.1999    № 1127 – XIV

      Гірничий Закон України

 

7.   Закон  (1216 – 14)

          Верховна Рада України від 04.11.1999    № 1216 – XIV

      Про державну геологічну службу України

 

8.   Закон  (1478 – 14)

          Верховна Рада України від 22.02.2000    № 1478 – III

      Про мисливське господарство та полювання

 

9.   Закон  (1908 – 14)

          Верховна Рада України від 13.07.2000    № 1908 – III

      Про зону надзвичайної екологічної ситуації

 

10.   Закон, Програма  (1989 – 14)

Верховна Рада України від 21.09.2000  № 1989 – III

        Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки

 

11.   Закон  (2245 – 14)

            Верховна Рада України від 18.01.2001    № 2245 – III

        Про об’єкти підвищеної небезпеки

 

 

             

 

1.      Акимова Т.А., Хаскин В.А.  Экология. – М. : ЮНИТИ, 1998. – 455с.

2.      Алексеев В.П.  Очерки экологии человека. – М. : МНЭПУ, 1998. – 232с.

3.      Аллергия и экология : научно-познавательный очерк. – Харьков : Основа, 1994. – 256с.

4.      Бойков В.А., Лущик А.В.  Основы экологической безопасности. – Симферополь : Сонат, 1998. – 224с.

5.      Борейко В.Е.  Экологические традиции, поверья, религиозные воззрения славянских и других народов. – К. : 1996. – 224с.

6.      Бродский А.К.  Краткий курс общей экологии. – 3-е изд. – СПБ : ДЕАН, 1999. – 224с.

7.      Введение в экологию. – СПБ : Изд-во ун-та, 1997. – 120с.

8.      Введение в экологическую экспертизу. – Днепропетровск : Полиграфист, 2000. – 144с.

9.      Екологія і моральність. Матеріали на допомогу бібліотекареві. – Одеса, 1994. – 35с.

10.     Корабльова А.І.  Екологія: взаємовідносини людини і середовища. – Дніпропетровськ : Поліграфіст, 1999. – 213с.

11.     Крисаченко В.С.  Екологічна культура. Теорія і практика. – К. : Заповіт, 1996. – 349с.

12.     Малишко М.І.  Основи правового екологознавства України. – К., 1997. – 24с.

13.     Матеріали на допомогу створенню на базі ЦБС публічних центрів регіональної інформації. – К.: 2000. – 49с.

14.     Методичні підходи до вибору та обгрунтування критеріїв і показників сталого розвитку різних ландшафтних регіонів України / Під ред. А.Г.Шапара. - Дніпропетровськ, 1998. – 179с.

15.     Мизун Ю.В., Мизун Ю.Т.  Озонные дыры и гибель человечества? – М. : Вече, 1998. – 544с.

16.     Мирошниченко А.А.  Аграрно-рекреационные зоны в Украине : (социально-экологическое обоснование планировки и развития). – Днепропетровск, 1998. – 179с.

17.     Національна доповідь про стан навколишнього середовища в Україні. - К. : Вид–во Раєвського, 1998. – 96с.

18.     Петров К.М.  Общая экология : Взаимодействие общества и природы. – 2-е изд., стереотип. – СПБ : Химия, 1998. – 352с.

19.     Толмачева Л.П.  Окно в удивительный мир природы: Занимательная экология. – Донецк : Сталкер, 1998. – 400с.

20.     Хоружая Т.А.  Методы оценки экологической опасности. – М. : ЭВМ–Контур, 1998. – 224с.

21.     Экокультура: в поисках выхода из экологического кризиса. – М. : МНЭПУ, 1998. – 344с.

22.     Экологические основы природопользования / Под ред. Грицан Н.П. – Днепропетровск : ИППЭ НАНУ, 1998. – 413с.

23.     Екологія і природокористування : Збірник наук. праць. – Дніпропетровськ, 1998. – 180с.

24.     Екологічний резонанс. Методично–бібліографічні матеріали на допомогу бібліотекам. / Рівненська держ. обл. б–ка. – Рівне, «Волинські обереги», 2001. – 44с.

 

             

 

1.      Барановський В.  Стратегія екологічно сталого розвитку України (Про необхідність для України Комплексної програми розвитку екологічної моделі) // Розбудова держави. – 1998. – №9–10. - С.18–22.

2.      Белый А.  «Мы хотим, чтобы лебеди жили» // Библиотека. – 1999. – №9. – С.76.

3.      Буничёва Л.  Динозаврик приглашает в гости // Библиотека. – 1996. – №5. – С.60.

4.      Буравльов Є.П.  Екологічна безпека // Довкілля та здоров’я. – 1998. – №1. –С.9–13.

5.      Бутрим О.В.  Питання управління екологічною безпекою України // Регіон. економіка. – 1998. – №2. – С.116­–133.

6.      В ім’я збереження життя на Землі // Політика і час. – 1999. – №1. – С.45–59.

7.      Головаш Б.Е., Сонів В.І.  Якість...питної води. Чи можна захистити джерело водопостачання? // Міське господарство України. – 1998. – №4. – С.8-9.

8.      Горелова Е.В.  Что читают дети по экологии? // Массовая библиотека. – 1995. – С.74–83.

9.      Демографическая ситуация в Украине ухудшается // Факты. – 2000. – №146. – 11 авг. – С.1.

10.     Грущинська І.  Червона Книга України на уроках природознавства // Початк. школа. – 1999. – №1. – С.43–45.

11.     Добрынина Н.Г.  Библиотечные фонды экологической ориентации: реалии и перспективы // Науч. и техн. биб-ки. – 1992. – №11. – С.28–39.

12.     Зеленый и голубой мир останется людям XXI века?: Эконовости // Коммерсант Юга. – 1998. – №44.

13.     Зубаков В.  Поздно ли спасать планету : Экология // Евразия. Природа и люди. – 1998. – №6. – С.46–55.

14.     Капустина Т.  Проекты защищают школьники // Библиотека. - 1999. – №1. – С.89–90.

15.     Кисельов М.  Екологічна свідомість українців : традиції і сьогодення // Вісник НАМУ. – 1998. – №7–8. – С.88–97.

16.     Когай Е.А.  Социальная экология. Культура и природа : этапы развития // Соц.–полит. журнал. – 1998.– №6. – С.85–102.

17.     Козлова Л.  Гармония души и тела // Библиотека. – 1997. – №7. – С.95–96.

18.     Кравцов В.С.  Екологічна безпека як об’єкт регіональної політики // Регіон. економіка. – 1999. – №1. – С.124–136.

19.     Кузнецов В. Экологические проблемы города // Основы безопасности жизни. – 1998. – №11. – С.3–10.

20.     Кукса В.  Каждый народ имеет ту окружающую среду, которую заслуживает // Зеркало недели. – 1999. – №9. – С.6.

21.     Лаврик О.Л.  Информационное обеспечение региональных программ // Библиотека. - 1999. - №3. – С.56–60.

22.     Локшина О., Пустовіт Н.  Сучасні тенденції екологічної освіти // Шлях освіти. – 1999. – №2. – С.27–29.

23.     Мирошник И.  Начнем спасать Днепр уже сегодня // Деловая Украина. – 1998. – №29.

24.     Начарова И.  Чистота планеты, чистота души... // Библиотека. – 1999. – №10.– С.90–91.

25.     Нашу страну могут объявить экологическим «террористом №1». И при этом Украина отказывается от важного экологического гранта? [О разрушении озонового слоя] // Правда Украины. – 1999. – 2 марта.

26.     Нові екологічні виклики безпеці людини, суспільства і навколишнього середовища України // Підтекст. – 1998. – №22. – С.28–36.

27.     О растительном мире : Закон Украины // Голос Украины. – 1999. – 14 мая.

28.     Пашула В.  Охраняя природу, сохраним жизнь // Технополис. – 1999. – №5. – С.30.

29.     Переметчик М.  Екологія : усвідомлення змін // Технополіс. – 1999. – №4. – С.7–8.

30.     Пирожук М.  Самой плохой среди европейских государств признана экология в Украине // День. – 1998. – 9 июля.

31.     Попова О.Л.  Екологічний аспект сталого розвитку України // Економіка АПК. – 1998. – №5. – С.6–12.

32.     Потехина Н.  Сохранить человеческое в человеке, природное в природе // Библиотека. – 1998. – №9. – С.105–106.

33.     Протасов В.  Рыжая лиса за хвойным деревом мышкует // Библиотека. – 1997. – №8. – С.32.

34.     Программа охраны окружающей природной среды и рационального использования природных ресурсов г.Днепропетровска на 1997-2001 годы : Основные положения. Утв. Решением Днепропетровского Городского Совета народных депутатов 20 февраля 1997г. // ЭКО Полис. – 1997. – №1. – С.3.

35.     Протасов А.  У природы все равны // Библиотека. – 1999. – №11. – С.90–91.

36.     Пузанова Е.  «Есть такое твердое правило. Встал поутру, умылся, привел себя в порядок – и сразу же приведи в порядок свою планету» // Библиотека. – 1997. – №7. – С.92.

37.     Семенов О.  Природоохоронна політика чи її відсутність? // Уряд. кур’єр. – 1998. – 29 груд.

38.     Смирнова Н.  Час удивления – час откровения, или о том, как добывать литературу по экологии // Библиотека. - 1998. - №5. - С.98-100.

39.     Сможем ли мы выжить без экологической культуры? // ЭКОС. – 1998. – №2. – С.28–36.

40.     Сніжко В.  Безпека держави – здоров’я її громадян та довкілля // Визвол.. шлях. – 1998. – №10. – С.1163–1169.

41.     Сташук А.  Екологічне оздоровлення басейну Дніпра : проблеми та шляхи їх вирішення // Дніпро. – 1998. – №7–8. – С.107–114.

42.     Стрибко Т.  Екологічний аспект освітньої діяльності українців найдавніших часів // Освіта і управління. – 1998. – №2. –С.112–121.

43.     Сытник К.  Человек и природа третьего тысячелетия. Сегодня – Всемирный день охраны окружающей среды // Голос Украины. – 1999. – 5 июня.

44.     Тарасова Е.  Землянам края Валуйского адресуется... // Библиотека. – 1997. – №7. – С.93–94.

45.     Толстоухов А.  Жить в гармонии с природой – значит жить счастливо // Деловая Украина. – 1998. – №85. – С.1–2.

46.     Трофимова А., Жарникова В.  Человек и природа : союзники или враги // Библиотека. – 1997. – №7. – С.91.

47.     Тютин Б.  Состояние природной среды и будущее человечества // Украина-бизнес. – 1998. – №31.

48.     Хилько М.  «Чужої» природи не бува // Віче. – 1999. – №1. – С.52-70.

49.     Шапарь А. Есть ли выход из кризиса? : Проблемы экологии в Украине // Технополис. – 1998. – №6. – С.33–34.

50.     Шаповалова М.  Жить в согласии с природой // Библиотека. - 1999. – №10. – С.92.

51.     Шевченко Л.  Услышать зов земли, которой ты частица // Библиотека. – 1999. – №3. – С.80–81.

52.     Ширина Т.  Надо начинать с себя .// Библиотека. – 1993. – №10. – С.37–39.

53.     Шмулевич И.  В соавторстве с природой // Библиотека. – 1995. – №5. – С.42–44.

54.     Яблоков А.  Защищать природу должен каждый // Библиотека. – 1995. – №6. – С.7.

 

Додаток  2

Програма семінару на тему:

Бібліотека-філіал – екологічний центр

 

Орієнтовні питання:

1.      Формування комплексної системи знань з основ екології – завдання екологічного центру на базі бібліотеки-філіалу.

Консультація

2.      Методичні рекомендації з питань:

¨    рекламні заходи щодо популяризації роботи центру з питань екології;

¨    формування фондів документів центру з питань екології: книг, періодичних видань, грамплатівок з музичними творами, казок тощо; аудіокасет  та  ін.;

¨    використання краєзнавчих матеріалів в роботі екологічного центру;

¨    організація інформаційного обслуговування місцевих органів влади, спеціалістів з екологічних питань.

3.      Практичні заняття:

¨    Підготовка анотованого списку літератури на одну з тем: «Глобальні проблеми планети Земля», «І фізики, і лірики» (явища природи в творчості прозаїків і поетів); «Письменники-фантасти попереджають».

¨    Участь у підготовці, проведенні і послідуючому аналізі одного із заходів:

·      диспуту «Природа і людина: єдність і протиріччя» (або «Діалог з природою… якою  мовою?»);

·      години цікавих повідомлень «Екологія і здоров’я людини» (або «Чорне море –  катастрофи  уявні  чи  дійсні?»);

·      виставки-дискусії  «Україна: велика держава чи екологічна колонія.

4.      Домашнє завдання:

¨    скласти список літератури для фонду «Бюро добрих послуг» на допомогу любителям кімнатних рослин;

¨    розробити  макет  листівки   «Допоможи природі».

 

Додаток  3

Літературно–музична  композиція

«КВІТИ,  ТРАВИ  ТА  ДЕРЕВА  В  ЛЕГЕНДАХ  ТА

ПЕРЕКАЗАХ  УКРАЇНСЬКОГО  НАРОДУ»

Зал прикрашений кетягами калини, гілками дуба, на столі стоять букети сухих квітів.

Ведучий:  Шановні гості! Ми раді вітати вас в цьому світлому затишному залі. Люди кажуть: «Щоб полюбити свою землю, треба неодмінно її пізнати». Потрібно вивчити мову, родовід, мораль, традиції. Ми живемо в Україні і любимо її гарну, співучу мову, її прекрасних людей, пишну природу. Наша земля красива й щедра. Росте на ній і жито, і городина, цвітуть квіти, зріють овочі і фрукти. Кожна рослина гарна по–своєму.

Майже у кожного народу є улюблені дерева–символи. У канадців – клен, у росіян – берізка і горобина, а в нас – верба і калина. «Без верби і калини нема України» – говориться в народному прислів'ї. Любить наш народ калину. Саджають її коло хати, щоб милувала око навесні білим цвітом, а зимою від застуди лікувала. Ясна, красна, червона… Скільки-то прекрасних поетичних образів зустрічаємо в народних піснях, скільки визначних українських поетів оспівали її в своїх творах:

Зацвіла в долині червона калина,

Ніби засміялась дівчина-дитина.

Образ калини входить в нашу свідомість ще з раннього дитинства разом з маминою піснею:

Люлі, дитя, спати, бо пішла десь мати.

Пішла на долину ламати калину,

Калину ламати, дитя напувати,

Щоб росло здоровим й мало чорні брови,

Ще й рум’яні щічки, ой поспи ще трішки.

Дитина підростає… Мама чи бабуся розповідають їй казку про калинову сопілку.

Казкар:  Давно колись жила одна бідна родина: батько й мати та син. Виріс син і пішов у світ щастя-долі шукати. Йшов він, коли бачить росте при дорозі кущ калини. Сів він під ним, а калина так лагідно шепоче гілками, наче йому про щось розповісти хоче. Юнак вирізав з калини сопілку і почав грати. Як же він здивувався, коли сопілка людським голосом заговорила:

Ой, помалу-малу, юначе, грай,

Та не врази мого серденька вкрай.

Мене сестриця зі світу згубила.

В моє серденько гострий ніж встромила.

Коли юнак пішов до села, він розповів людям про дивну сопілку. А вони розповіли йому страшну трагедію, що трапилась там, де виросла калина. Бабина дочка позаздривши красі і працелюбності дідової дочки, убила і закопала її в лісі. На місці, де пролилась дівоча кров, виріс кущ калини. Навесні він розцвітав білим цвітом, влітку ховав подорожніх від спеки й дощу, а восени і взимку пломенів червоними кетягами.

Ведуча:  А зараз ми пропонуємо послухати пісню про калину у виконанні народного ансамблю “Журавочка”. Ця пісня, як багато інших, виникла з легенди.

ПІСНЯ “При долині кущ калини”.

Казкар:  В одному селі на Полтавщині жила дівчина Килина. Була вона веселою, роботящою, доброю, гарною, але дуже бідною. Врода у неї була така, що навіть із сусідніх сіл парубки приходили свататись до неї. Та жодного з них не уподобала дівчина. Одного разу проїжджав через село молодий красивий парубок. Зупинився біля двору Килининих батьків і попросив води напитися. Дала йому Килина кварту. Глянув на її вроду хлопець і остовпів. А дівчина подивилась йому у вічі і зрозуміла: це він, той єдиний, якого кохатиме все життя.

Петро вирішив одружитися з Килиною, та батьки не давали згоди. “Він лише горе тобі принесе, – вмовляла мати. Не пара він тобі”, – відрубав батько. Килина все розповіла Петрові. Той почав умовляти її втекти. Як стемніло, вирушили вони в дорогу. Цілу ніч і цілий день їхали безлюдним степом. Надвечір зупинились перепочити в квітучій долині, біля струмочка.

А поряд в кущах заливались солов’ї.

“Як мені тут подобається!” – вигукнула Килина. Тут у долині вони й поснули. А вночі Петро злякався, що його багата родина не прийме бідну дівчину і втік. Вранці Килину розбудила пісня струмочка. Але де ж Петро? Зрозумівши все, гірко заплакала Килина і почала просити Бога допомогти їй. Бог змилостивився і перетворив Килину в кущ калини. Білий цвіт його – то весільні шати, в які дівчина так і не вбралася, а насіння, що нагадує сердечка, –  то серце дівчини, переповнене коханням і тугою за коханим. З того часу і росте калина там, “де вода і солов’ї”.

Читець:         На калині мене мати колихала.

Щастя, долі в чистім полі виглядала,

Ой, калинонько червона, не хилися,

Від землі ти соку й сили наберися.

Виростай же мій, синочку, ти соколе.

Тобі щастям колоситься рідне поле.

Пролягла тобі на долі путь орлина

І в дорогу проводжає цвіт-калина.

А коли калина в парі з дубом, то це поєднання символів сили і краси. Але сили незвичайної, краси невмирущої.

Ведуча:  Народ склав легенди і про дуб. Дуб – усім деревам дерево. Наші предки вірили, що це дерево Бога грому Перуна. Грізний був Перун, перший серед слов’янських богів і богинь. Усе живе й неживе тремтіло перед його силою. І був він страшний в своєму гніві: дуже потрясав світом, метаючи вогняні стріли, в одну мить спопеляв непокірних. Щоб задобрити Перуна, слов’яни поклонялись його дереву – дубові, приносили жертви у священних дубових гаях. На честь бога у святилищах день і ніч палали багаття з дубових дров, служителі святилищ недремно пильнували, щоб вогонь не згас, бо тоді їх чекала страшна кара. До речі, новий вогонь для святилища мав бути тільки “живий” – добутий тертям дубових полін одне об одне. Особливою пошаною користувалися дуби, які Перун позначив своєю міткою-блискавкою. Їх прикрашали кабанячими іклами. Отож із давніх давен дуб – ознака сили, святості, найвищої шани.

Зображення дубових гілок бачимо на пам’ятниках героям, дубового листя – на багатьох високих нагородах, а дуби–старожили взяті на облік і охороняються Законом. Про дуб існує цікава легенда.

Казкар:  Неподалік від Києва в одному селі народився хлопчик, в честь нього посадили дуб. Ріс хлопчик хорошим, розумним, вчився на одні “5”. Закінчив на відмінно школу, потім інститут, став науковим працівником. Багато працював, мав свою сім’ю, але додому до матері писав листи дуже рідко. А ночами мати не спала, довго думала, чому ж син не приїжджає, чи може соромиться їхати в село, чи може соромиться старої материнської хати, а може і старої немічної матері. Через деякий час приїхав син до матері, але був він зовсім немічний. Лікарі вважали його здоров’я безнадійним. І от пішов він до знахаря в сусіднє село, і той сказав: “Ніхто тебе не врятує, крім того дуба, що росте у вашому дворі. Ти повинен кожен день збирати з його листя росу і натирати хворі місця. Підходити до дуба і обіймати його руками, тому що він дає людині здорову енергію”. Так хлопець і зробив. Довго продовжував це лікування і вилікувався. От яку чудодійну силу має це дерево.

Ведуча:          Ансамбль виконує пісню “Два дубки”.

Звучить пісня.

Ведуча:  Говорячи про калину і дуб, ми не можемо не згадати добре відоме всім дерево – вербу. Ще довкола біліють сніги, але як тільки сонце на весну поверне і трохи потепліє, відразу ж з’являються ніжні пухнасті котики. Це верба цвіте, нагадуючи, що невдовзі весна, пора зелен–квіту. Цвіт верби – прекрасне і зворушливе диво природи. Верба – здавна одне з найпоширеніших дерев на Україні, одне з найулюбленіших у народі. Нею обсаджують ставки, береги річок, дороги, адже верба укріплює береги, стримує зсуви. В усіх селах України колись дуже поширеними були тини з верболозу. Людей завжди захоплювала надзвичайна життєздатність верби. З неї не може зрівнятися жодна інша рослина. Бо й то сказати: застроми в землю вербового кілка – ростиме, приб’є десь до берега вербову палицю – зазеленіє, пожбурить вітер у низинку вербову галузку – вкорениться і потягнеться догори. Незбагнена животворна сила цього дерева і возвела його в ряд символічних. Наші предки міркували так: не інакше як саме божество вселилося у вербу і передає їй свою могутність. Тому ставились до дерева з особливою шанобою. А на Купала – найбільше літнє свято – в багатьох місцевостях прикрашали її квітами, стрічками, вінками, засвічували на ній свічки, біля неї запалювали вогнища і водили хороводи. Люди нерідко зверталися до верби, як до живої істоти, намагалися бути в злагоді з божеством–господарем дерева. А вербовим гілкам, освяченим у вербну неділю, приписувалась особлива сила. Їх застромлювали під дах, щоб уберегти господарство від усього лихого. Їх згодовували худобі, щоб не хворіла, їх під час граду викидали на подвір’я з певністю, що град припиниться. Освяченою вербовою гілкою виганяли вперше худобу на пасовисько. Найчастіше саме із верби пастухи щовесни майстрували собі сопілки, щоб немудрящим награванням подавати сигнали до вигону худоби.

Казкар:  Є чимало казок і повір’їв, що у вербі живуть добрі духи, які можуть допомагати людині і в її щоденних справах. А в одній казці розповідається про жінку, душа якої на ніч переселялася у вербу, котра росла біля порогу хати. Якось чоловік зрубав цю вербу. Тільки вона звалилася на землю, як у ту ж мить померла й жінка. Проте навіть у зрубаному дереві залишилася жити її материнська любов: зроблена з верби колиска ніжно заколисувала сироту–дитину, а виготовлена з вербової гілки сопілка, розмовляла з дитиною маминим голосом, повчала її.

Звучить пісня “Ой у полі вербиченька».

Ведуча:  Сьогодні нам хотілося згадати і деякі лікарські рослини, наприклад, мати-й-мачуху.

Казкар:  Ця історія трапилась дуже давно. Розлюбив чоловік свою жінку і пішов до іншої. Але доньку свою не забув: то хустину, то платтячко таємно їй підкине. Про це здогадалася друга його дружина і вирішила позбутися такої обузи. Повела дівча до річки, заманила на кручу і штовхнула вниз, а сама втекла. Падаючи, дівчинка зачепилась за гілку дерева і залишилась живою. Рідна мати кинулась шукати дочку. Прибігла на берег річки, побачивши своє дитя, стала рятувати його, але сама зірвалася і загинула. Односельці, почувши про вчинок мачухи, вбили її. Матір поховали на одному березі, а мачуху – на протилежному. А урвище поросло травою, яку назвали мати-й-мачуха.

Ведуча:  А зараз згадаємо про виноград. Виноград символізує радість і красу створення сім’ї. Сад–виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов’язок ростити і плекати дерево їхнього роду.

А мак? З давніх давен на Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле битви весною вкривається маками. Ніжна трепетна квітка несе в собі незнищену пам’ять роду. Дівчата, в сім’ях яких був загиблий, з любов’ю і сумом вишивали мак на рушниках, на сорочках, а на голови клали віночки з семи маківок, присягаючись цим зберегти і продовжити свій рід.

Казкар:  Мак завжди цінувався в народі, як харчовий продукт. З нього били олію, з ним пекли пироги. Маком заправляли кутю, посипали бублики, коржики, святкові паляниці. На Маковія пекли коржі і поливали їх тертим маком з медом. Робили й цукерки. Рослина служила оберегом від нечистої сили. Для цього треба було виконувати ряд дій у певний час. На вечерю в страсний четвер перед Великоднем треба варити вареники з маком. На Катерини (24 листопада) дівчата гуртом варять кашу з маком, а потім з горщиком виходять їсти її. Стукають качалкою по воротях тричі і приказують: “Суджений–нерозлучний, іди до нас кашу їсти!” Кожна дівчина з’їдає каші по ложці і по ложці кидає поза себе. Порожнє горня розбивають і ідуть до хати. Великодні паски перед тим, як садити в піч, оздоблюють орнаментом, відтиснутим шопинкою освяченої на Маковія маківки.

Від “ходячого покійника” (перелесника, упиря) захищалися так: свяченим на Великдень ножем робили навколо хати борозну і сіяли в неї свячений на Маковія мак. Вважалося, поки мертвий позбирає ці зернята, заспівають півні, й нечиста сила втратить свою силу. Аби викликати дощ у засуху, в криницю сипали мак і розмішували його хлібною лопатою.

Ведуча:  Наша “Журавочка” зараз виконає пісню “Червоні маки”.

Звучить пісня.

Ведуча: А чи знаєте ви любисток? Мабуть чули. Любисток також розповсюджений на Україні, це лікарська, духмяна рослина.

Казкар:  Баба Марія наставляла молодят у довгу життєву дорогу. – Гарно ви спаровані. Щоб так було усе життя. А в дорогу візьміть оце зіллячко. Хай воно завжди буде з вами, бо то любисток. Хто його шанує, тому він щастя дає. Колись за моєї молодості, хату молодих любистком обсипали, щоб кохання з ними вічно було. І бабця обсипала молодих потертим зіллям. Справді чудодійну силу має ця непоказна рослина, що є у квітнику майже біля кожної хати. Якщо її вчасно поливати, сягне й за два метри, якщо ж розтерти у руках лискучий темно–зелений листок, довкіл розіллються медвяні пахощі, що заспокійливо діють на нервову систему, отже і на серце. Людина здавна використовувала цю властивість любистку. А ще його використовують для зміцнення нервової системи, при ревматизмі, запаленні нирок, при лікуванні бронхіальної астми, серцево-судинних захворювань. А згадайте пісні про любисток: дівочі коси вимиті любистком.

Звучить пісня.

Ведуча:  Згадаймо ще одну непоказну квітку – ромашку. Ви коли-небудь бували за селом Сотницьке (біля каналу), або за Іванівкою в травні–червні? Чи звертали ви увагу на ромашкові поля в цей час? Неначе снігом посипане поле, іскриться і лучиться білим світом до самого горизонту.

Казкар:  Після громадянської війни двоє діток лишилися сиротами. Андрійко часто гуляв із сестричкою по полю серед ромашок. Сплете їй віночок, дасть пожувати квіточок, щоб вгамувати голод. Андрійко звав сестричку Ромашкою. Якось взяв її за ручку, та й помандрував до Кременчука. Там людський натовп роз’єднав дітей. І невідомо, як склалася б доля хлопця, коли б не зустрів доброго чоловіка. Підібрав той хлопця, віддав до дитячого будинку, але потім всиновив. Андрій закінчив педінститут і за направленням поїхав учителювати на село. Тільки почав свій перший урок, як до класу увійшла жінка. Вона принесла крейду і букет ромашок.

“Ось, будь ласка вам крейда. А це візьміть на щастя.”

“Ромашко, це ти?” – скрикнув Андрій.

“Андрійку, братику” – повторювала Ромашка, цілуючи й обіймаючи брата. На радощах Андрій Іванович розповів дітям про квітку ромашку, її чудодійну силу. Якщо букетик покласти біля дитини, вона добре спатиме. Сухий цвіт заливають окропом, настоюють і дають немовлятам від здуття, болів в шлунку. Напаром промивають очі, полощуть горло, роблять компреси на забиті місця, вживають як протисудомний, заспокійливий засіб. Тому цю квітку треба не тільки берегти, а й розмножувати, щоб не зубожіло ромашкове поле.

Читець:                Купаюсь у травах пахучих,

Збиваю ранкову росу.

Свою Україну співучу

У серці юнацькім несу.

Де гнеться червона калина

І бродять вервечки беріз,

Я слухав пісні голубині,

На вітрі весняному ріс.

І бились прибої пшениці

У стріхову хату мою,

І силу я пив із криниці,

Що небом синіла в гаю.

Узяв я пісенную вдачу

В полів і в прозорості рік,

Щоб молодість чисту гарячу

Віддати Вкраїні навік.

Ведуча:  А ще в народі існувала легенда про квітку – Берегиню. Берегиня, хто вона? Її створив народ такою загадковою, багатоликою та могутньою незнаною квіткою, що тримає в собі материнську силу життя. Вона – сама мати–природа, яка несе в світи і суть творіння, і суть захисту, а через це – вічне оновлення та гармонію життя. Вона – чарівна квітка-пан, що береже біле, червоне, чорне зерно духу, крові та земної плоті, готової в мить розлетітися в космосі для зародження нового життя.

Її віття-руки обтяжені зеленим насінням розвитку. І тільки вона знає час того магічного помаху-засіву.

Берегиня – символ, дорогий людям і поширений по всій Україні. Вона і життєтворна мати-природа, і жінка-мати, яка дарує світові сина, і дерево життя, що сформувало із мороку Космосу чітку систему Всесвіту. Через всю свою величність та могутність скромно прикоренилося у земному горнятку, аби ще раз нагадати, що кожне живе створіння – неподільна і нерозривна часточка загальної системи буття.

Звучить пісня “Коло млина яворина”.

Сценарій склали:      Н. Ш у м е й к о

В. Я ч м і н ь

Петриківська ЦБС

 

Додаток  4

Сценарій  тематичного  вечора

 «ДИХАЄ  ПРИРОДА  НАШИМИ  ГРІХАМИ»

Ти ж – цар природи!

Ліси й луги – твої усі...

Твої – озера і затоки,

Твій край – далекий і близький.

... Та всі царі були жорстокі.

А ти який?..

(Микола Сом)

(Звучить лірична музика, на фоні якої говорить читець)

Читець:                     Ми ростемо з любові до землі,

благословенні її чистим небом,

й допоки очі не закриє небудь,

ми її діти – більші і малі.

Тяжієм серцем в паростки тепла,

 очима милуєм спокійну вроду

і зачаровано спиваєм воду

з настояного в зорях джерела...

(Світлана Водяна)

(Музика звучить тихіше)

Ведучий 1:

Немає кращої землі, ніж наша Україна. Любимо землю її родючу і стихію Чорного моря. Любимо її веселі доли і зелені верховини Карпат, що сягають зірок, розлогі ниви і зажурені діброви, тихі, як молитва, озера і бистрії ріки, сиві міста і села в квітучих вінках садів, мову і пісні, що споконвіку живуть у серцях людей.

Ведучий ІІ:

Земля... Щойно навчившись робити перші кроки, дитина ступає на неї і починає усвідомлювати чарівну премудрість кожного камінчика й піщинки, квітки і дерева, комахи й горобчика. Одвічна єдність людини з природою йде впродовж усього життя разом із радістю відкриття таємниць і див землі, всього, що живе й росте на ній.

Безмежність навколишнього світу чарує, вабить і щедро віддячує кожного, хто з любов’ю й щирістю прагне осягнути землю.

(Музика виключається)

Ведучий І:

По–материнськи щедро наділила природа своїми безцінними багатствами і красою землі рідного краю – Рівненщини. Зелені ліси з крислатими дубами , стрункими соснами, білокорими берізками, плакучими вербами; мальовничі рівнини і низовини з багатющим, навіть унікальним рослинним і тваринним світом; широка мережа рік і річечок, голубоокі озера Полісся, безліч джерел з цілющою водою, а в земних надрах - безцінні родовища корисних копалин.

Ведучий ІІ:

Справжня, неповторна краса – тиха, довірлива і вічна. Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину.

Для одних – це пахучі акації чи трепетні тополі, для інших – барвисто уквітчані килими травостою луків, де грається богиня квітів, весни та веселощів - прекрасна і вічно юна Флора.

Рідний край – наш зелений дім, квітуча вишенька біля хати, тиха вулиця, де ми ходимо, срібляста річка, де купаємось, казковий ліс, в якому відпочиваємо.

Читець:                                 Після тих асфальтів та бензинів,

Вдачу уже маючи таку,

Я ото пройдуся між ліщинок,

Між беріз, осичок, сосняку.

Світ окину добрими очима,

Пошукаю папороті квіт,

Що з рядочків Гоголя білинних

Щастя обіця вже стільки літ.

А в далекій лісовій криниці,

Свій нічуть не вкоротивши вік,

Покуштую я живу водицю,

Мертвої ж бо скільки на землі!

З птахами, і сонцем, і джмелями

Подивуюсь вражено красі

Синіх рік, що ваблять берегами

Дивоквіту в медовій росі.

Кулаком махну недугам злющим;

Геть від мене втома, біль, жалі!..

Все-таки ще є вода цілюща

Й на моїй розтерзаній землі!..

(Іван Сидорчик  «Рідна сторона»)

Читець:                                             Горинь-ріка – мов кришталевий блиск,

В глибинах меркне Всесвіт в мерехтінні.

А навкруги – ще в сні дрімучий ліс

Тримає берег жилавим корінням.

Пройдуся так, щоб ранок не збудить,

Схилюся тихо до його колиски;

Де спить Горинь, в лататті мавка спить

Між дива–лілій і легенд поліських...

Спаде роса, покотиться туман

І збудять хвилю крила лебедині.

І сонце – світла щедрий океан –

Зведеться величаво над Горинню.

(Іван Сидорчик  «Горинь-ріка»)

Ведучий I:

Все в нашому краю дороге і миле серцю кожного: чисте повітря, таємничі звуки, п’янкі запахи... Птахи, комахи, тварини – все, що живе, дихає, подає голос.

А хіба не диво – насолоджено дивитись у височінь і милуватися журавлиним ключем, зачаровано вслухатися у спів жайворонка, з ніжністю спостерігати, як сходить зоря над дзеркальною рікою.

Ведучий II:

Але які ми господарі тієї неповторної краси, що створила для нас природа?

Чи не на кожному кроці бачимо жахливі наслідки бездумного, споживацького, варварського ставлення до неї.

Сплюндровані велетенські площі земельних угідь, у десятках сіл висохлі криниці, на грані зникнення опинилося чимало видів рідкісних рослин і тварин.

Уже майже не залишилося річки, вода якої була б придатною для життя. А чимало безіменних потічків взагалі перестали існувати.

Природа змінюється на наших очах. Вона беззахисна і ранима

Ведучий I:

Наслідками людської діяльності є знищення лісів, ерозія грунтів, зменшення рибних запасів, виснаження мінеральних ресурсів, забруднення повітря.

Нині не тільки в містах дихати нічим. Над цілими районами забруднення повітря шкідливими речовинами значно перевищує гранично допустимі норми.

Ведучий II:

Цивілізація з прискоренням падає в безодню екологічної кризи, загрожуючи нам в найближчому майбутньому неминучою глобальною катастрофою.

Екологічна ситуація на грані вибуху із страшними наслідками. Природа вже нагадує нам про це, попереджає...

(Звучить голос диктора у звукозапису)

Диктор:

·      Внаслідок ерозії грунтів кожного дня на планеті люди втрачають понад три тисячі гектарів землі;

·      Кожну хвилину зникає 25 гектарів лісу;

·      Під загрозою знищення знаходиться 25 тисяч видів рослин;

·      Вже зникло 120 видів і підвидів ссавців і 160 видів і підвидів птахів;

·      На Україні зникли 15 тисяч дрібних річок.

·      Забруднюються Чорне та Азовське моря, річки басейнів Західного Бугу, Сіверського Донця, Приазов’я.

Читець:      Ліс-каліка – голий-голий!

Ні гриба, ні грибника.

Не розбудить тишу голос,

Гілку не торкне рука.

Спів пташиний не почути,

Звір – і той не пробіжить!

Дощ зів’ялий, що отрута

Понад згарищем висить.

Перший сніг немов бинтами

Даль засмаглу обів’є,

Заридає ліс від рани,

В душу попелом війне...

(І. Сидорчик  «Після лісової пожежі»)

Читець:       Проліски на площі продають:

Сніжно–білі чисті крапелини...

А над містом сиза каламуть –

Хмар нависла пелена полинна.

Проліски на площі продають:

Дивовижні. Та пече їх біль вже...

Проліски!

Та це життя початок,

Не зривайте люди, не губіть.

(Василь Басараба  «Проліски»)

Ведучий II:

Невтішною є екологічна картина Рівненщини.

Від невмілого використання неоціненного дару природи – води – висохло джерело біля в’їзду в м. Рівне, обміліли криниці в Гощанському та Рівненському районах, звідки черпаються підземні води.

За останні роки в радіусі 30–50 кілометрів навколо Рівного практично знищені всі малі річки. Їх перетворено в стічні канави промислових та сільськогосподарських підприємств.

В катастрофічному стані перебувають річки Устя, Горинь, куди скидають свої відходи підприємства, забруднюють ріки стоки розчинних мінеральних добрив і отрутохімікатів з полів.

Ведучий II:

В нашому краї масово почали зникати цілі види рослин, неприпустимо збіднився тваринний світ.

Оберігаючи природу від повного винищення, до «Червоної книги» України занесені рослини: азалія понтійська, адоніс весняний, ковила, лукарія, вишня степова, конвалія, первоцвіт весняний, журавлина дрібнолиста, зозулині черевички; тварини і птахи: зубр, кіт лісовий, тхір степовий, соня садова, беркут, лелека чорний, орлан-білохвіст, пугач, журавель сірий та ін.

(Звучить тривожна музика)

Ведучий II:

Найстрашнішою екологічною катастрофою XX століття стала аварія на Чорнобильській АЕС. За масштабами забруднення навколишнього середовища вона була найбільшою в світі. Забруднення поширилося не тільки на країни Європи, а й за її межі.

Читець:                    Чорних дат у людства є немало...

Кожна з них – це міна під прогрес.

Найстрашніше, що усіх спіткало, –

Вибух на Чорнобильській АЕС.

Двадцять шосте квітня – День скорботи.

Зранку скромних квітів віднайду

І на знак журливої турботи

До могил засмучених піду...

Настраждалося, набачилося горя:

Всю сім’ю провів в останню путь...

Завтра – що? Яка подальша доля?

І чи буде світлою майбуть?..

(Іван Землянський  «З чорнобильської думи»)

(Музика виключається)

Ведучий I:

Чорнобиль. Зона відчуження. Мертва зона... І сьогодні, через п’ятнадцять років від того чорного дня, ці слова звучать вічним болем у наших серцях.

Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві. Поступово, тихо руйнуються хати, випромінюючи сотні мікрорентген. Разом з ними руйнується, зникає неповторна краса поліського краю.

Читець:                     Ні бомби розриву,

Ні посвисту кулі,

Лиш вітер тривожно у хмари зліта,

Від чого замовкла поліська зозуля?

Чому так завчасно поникли жита?

Село опустіло і плаче, і судить,

Покинуте, бідне, немов сирота.

Не знає зозуля, де ділися люди,

Яким рахувала ще вчора літа.

Покинута стежка загубиться, щезне,

Не прийде мисливець, грибник, лісоруб.

В безлюдному лісі сумує береза,

В глибокій задумі покинутий дуб.

Лягло – простяглося від лісу до поля

Чорнобиля чорне, мов саван, крило.

Загублені ниви, загублені долі,

Сумне як могила безлюдне село.

(Антон Лісовський  «Безлюдне село»)

Ведучий II:

Між 26 квітня 1986 року, коли вибухнув четвертий реактор Чорнобильської атомної, і 15 грудня 2000 р., коли поворотом ключа назавжди зупинено станцію, пролягло майже 15 років.

Читець:                            І було нам звелено:

закопайте живцем у землю

ваші ліси і оселі,

закопайте чим глибше в непам’ять

ваше зів’яле життя – і зійдіть з цього краю!

.........................................................................................

І звелено нам іще раз:

залишити усе – на Бога,

а з собою забрати саму німоту

й порожнечу порожню

в порожніх жменях.

Але як же нам звідси зійти,

Коли наші ноги і наші стежки,

Коли наші очі і наше життя –

зостаються отут навіки? –

І тоді все наше життя

кинулося навздогін за нами,

благаючи не покидати його самого, –

І були ми змушені

відірвати його від себе

і замкнути покинуте

в покинуті хаті.

І вибіг за нами ліс:

І просив, і молив

йти разом у далеку дорогу, –

і були ми змушені

повалити його й порубати,

щоб не чути волання бору.

І земля побігла за нами вслід,

хапаючи нас за руки й за поли,

заглядаючи нам у вічі,

умовляла взяти її з собою. –

І були ми змушені

заганяти назад за ограду колючого дроту.

А потім взяли і загорнули

своєю землею поліською

свої покинуті села

І своє непрожите життя,

І свої несходимі ліси, – без відправи,

без тризни поховали Полісся.

Ведучий I:

Чорнобильську атомну станцію закрито. А проблеми?.. Вони перейшли з нами у XXI століття... Адже ніхто не знає, скільки років залишатиметься страшною пусткою колись один з наймальовничіших куточків не тільки Полісся, а й усієї України – сплюндрований, заражений, перетворений на слово із залізним чи тюремним присмаком «зона». Та й чи відродиться колись узагалі...

Ведучий II:

Маємо усвідомити, що найбільша техногенна аварія століття не просто покалічила долі тисяч людей – заклала міну уповільненої дії під генетичний код цілої нації. Вдумайтесь у ці дані.

(Звучить голос диктора у звукозапису)

Диктор:

Щороку рівень захворюваності населення по Рівненській області зростає майже на дев’ять відсотків.

В структурі поширення хвороб провідними є захворювання органів дихання, системи кровообігу, органів травлення, хвороби очей, кістково-м’язової та ендокринної системи.

На 100 тисяч населення області зареєстровано близько 250 випадків злоякісних новоутворень, зростає захворюваність на туберкульоз.

Ведучий I:

Поволі у світі визріває думка, що найголовніше завдання людства –збереження планети в чистоті.

Все гостріше звучить тема охорони природи.

Україна, як і більшість країн світу, стає на шлях  оздоровлення довкілля та відновлення екологічної свідомості людей.

Відзначення таких свят як «Всесвітній день охорони навколишнього середовища», «День довкілля», «Всесвітній день Землі» сприяє приверненню уваги громадськості до сучасних екологічних проблем.

В Україні прийнято Закон «Про охорону навколишнього природного середовища», який гарантує кожному громадянину нашої держави право на безпечне для його життя та здоров’я навколишнє середовище.

Ведучий II:

Затверджена «Обласна програма охорони довкілля , раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки до 2005 року». Її здійснення дозволить домогтися екологічного оздоровлення області, подолати екологічну напруженість в багатьох містах і районах області, нормалізувати стан навколишнього природного середовища.

Ведучий I:

А втім, кожен з нас може зробити немало. Потрібна наша найелементарніша порядність і вихованість, чуйне ставлення до цієї прекрасної землі, що зветься Україною.

Любіть життя, та пам’ятайте ціни,

Що і почім повернеться сповна,

Бо не його вина в тому, що гинем,

В тому, що гинем – наша лиш вина...

Ведучий II:

Чи не пора зупинитися і замислитися над наслідками й наших вчинків, справою й наших рук?..

Природа волає дона: збережи, врятуй, де стоїш, де живеш, – на відстані погляду, хоч би на відстані простягнутої руки. І твій особистий простір, помножений на мільйони, стане охоронним простором Вітчизни.

Не будемо байдужими до всього того, що оточує нас, бо від нашої байдужості залежить збереження довкілля. Заради дітей, заради їхнього майбутнього, ми повинні зберегти землю.

(На фоні стишеної музики виконуються вірші).

Читець:                     У вільну часину люблю я з містом

У царстві природи один походить,

Узріть горобини рожеве намисто,

Зайча, що під кущиком мокрим сидить.

Ялинка ж он гарно як притулилась,

На ній білка з гілки на гілочку – стриб.

А далі берізка струнка красувалась,

Принишк біля стовбура хитренький гриб.

..........................................................................

Там все миле серцю – садів аромати,

І кетяг калини, й акації цвіт...

Одна лиш однісінька в кожного мати

І рідна природа – одна на весь світ.

                          (Сергій Петрошенко  «Рідна природа»)

Читець:                                  Я закоханий в літо медове,

У блакитні столунні громи,

У зелені сади та діброви

І в поля, де пшениця шумить.

Ген зерном наливається колос,

Сіє пахощі липовий цвіт...

І так хочеться крикнути вголос:

– Подарую онукам цей світ!

 

(Музика звучить голосно).

Підготувала:      Н. К о р н і й ч у к

 

Додаток  5

Екологічне лото  «ФЛОРА  Й  ФАУНА»

для  дітей  середнього  й  старшого  шкільного  віку

 

ПРАВИЛА  ИГРЫ.

Нужны шесть конвертов с порядковыми номерами и жетоны. Играют все участники; выходя по очереди и бросая кубик. Вопросы задаются из того конверта, цифра которого совпадает с цифрой на кубике. Тот, кто ответит на вопрос, получает жетон. Победителями являются игроки, набравшие наибольшее количество жетонов.

По  страницам  Красной  книги.

Вопросы первого

конверта

1.    Когда вышел первый том Красной книги Земли?  (В 1963–1966 гг.)

2.    Из скольких томов состоит Красная книга? (Из 5 томов:  1. Млекопитающие;  2. Птицы; 3. Земноводные и пресмыкающиеся;  4. Рыбы;  5. Высшие растения.)

3.    Когда вышло первое издание Красной книги в СССР? (В 1978 году.)

4.    Сколько видов животных (млекопитающих, птиц, земноводных и пресмыкающихся) было взято под охрану в Красной книге СССР, которая вышла в 1978 году? (Более 150 видов.)

5.    Какие насекомоядные зверьки находятся под охраной в России? (Даурский ёж, выхухоль, крупнозубый кавказский крот, средняя могера, гигантская бурозубка.)

6.    Сколько видов птиц занесено под охрану в Красную книгу СССР? (80 видов.)

7.    Глубокую привязанность питают люди к журавлям. Их воспевают в стихах и песнях, они герои сказок и басен. Как называлась операция по спасению журавлей? (В 1974 году была начата операция «Стерх». Стерхов у нас осталось не более 300 птиц. С помощью инкубатора и заповедников их стали разводить у нас и в Америке.)

8.    Сколько видов журавлей существует на нашей планете? (15 видов.)

9.    Что делается для того, чтобы сохранить редкие и исчезающие виды животных? (Организуются заповедники и заказники. Животных подкармливают, охраняют от хищников и болезней. При очень низкой численности животных разводят в неволе, а затем выпускают в подходящие для них условия.)

10.   Какие растения и животные заносятся в Красную книгу? (Виды растений и животных, которым угрожает исчезновение с лица Земли.)

Птицы – наши друзья.

Вопросы второго

конверта.

1.    Кто такой «Лесной петух»? (Глухарь.)

2.    Какая птица может ходить под водой? (Оляпка.)

3.    Какая птица может лазить по стволу дерева головой вниз? (Поползень.)

4.    Назовите птицу, которая умеет летать хвостом вперёд? (Колибри.)

5.    Самая крупная птица в Европе? (Лебедь.)

6.    У кого из птиц самое большое гнездо? (У орла.)

7.    Какие птицы могут преследовать автомобиль? (Страусы.)

8.    Назовите птицу, которая может спать во время полёта? (Аист.)

9.    У какой птицы язык покрыт шипами? (У пингвинов, чтобы удерживать во рту скользкую рыбу.)

10.   Какую птицу называют вещей? (Ворону.)

Радуга  цветов.

Вопросы третьего

конверта.

1.    Комнатное лекарственное растение, живущее, по поверьям, сто лет? (Алоэ.)

2.    Какие цветы употребляют в пищу у разных народов? (Из одуванчиков варят мёд, из лепестков розы и шиповника—варенье. Японцы любят делать из хризантем или фиалок салаты. Китайцы едят вареные лилии. В Турции цветы жасмина варят в сахарном сиропе.)

3.    По каким цветам можно определить погоду? (Если одуванчики закрыли цветки и склонили листочки, то будет дождь; если клевер закрыл свои цветочки-шишечки и к земле клонится, то будет дождь; на индийских каннах перед дождём появляются капли воды.)

4.    Какие цветки открывают и закрывают свои лепестки в определённое время? (Цикорий, одуванчик, белая кувшинка, картофель, ноготки, мать-и-мачеха.)

5.    Назовите водное растение, листья которого в диаметре достигают двух метров. Его красивые крупные цветки, напоминающие белую кувшинку, живут около полутора суток.(Виктория-регия. Растёт на реке Амазонке.)

6.    Всем известен колючий сорняк с яркими малиновыми цветками – чертополох. А почему его так называют? (В старину думали, что этого растения боятся черти, то есть с его помощью можно устроить переполох среди чертей.)

7.    Какой цветок зацветает весной самым первым? (Подснежник.)

8.    Какие цветы носят «человеческие» имена? (Роза, василёк, иван-да-марья, лилия, иван-чай.)

9.    Назовите растение, ставшее символом 8 марта? (Мимоза.)

10.   О каком цветке написал своё стихотворение Всеволод Рождественский?

Этот цветок никогда не увянет,

К небу свободы направив свой взгляд.

Символом стал он народных восстаний,

Неугасимым цветком баррикад.

(Гвоздика)

Наши  друзья  и  враги.

Вопросы четвёртого

конверта.

1.    У кого усы длиннее ног? (У таракана.)

2.    Какие насекомые «одомашнены» человеком? (Пчела, тутовый шелкопряд, тля кошениль.)

3.    Благодаря чему мухи держатся на потолке и ползают по оконному стеклу? (На лапках мух под коготками есть присоски.)

4.    Можно ли поймать ящерицу за хвост? (Нет, потому что ящерица обрывает себе хвост. Вскоре хвост вырастает снова.)

5.    Могут ли змеи плавать? (Все змеи хорошо плавают.)

6.    Какая необычная змея водится в море? (Мурена.)

7.    Где можно увидеть танцы змей? (В Индии факиры показывают танцы змей. Под звуки флейты кобры танцуют в такт музыке.)

8.    Назовите наибольшую длину черепахи. (2 метра.)

9.    Назовите наибольший вес черепахи. (400 кг.)

 

 

В  мире  животных.

Вопросы пятого

конверта.

1.    Какое животное имеет голову коровы, хвост лошади, скелет бизона, шерсть козла, рога быка и хрюкает как свинья? (Як.)

2.    Кто из животных самый горластый? (Крокодил.)

3.    Как спят африканские слоны? (Стоя.)

4.    Как спят индийские слоны? (Лёжа на боку с вытянутыми ногами.)

5.    У какого зверя самый длинный язык? (У муравьеда.)

6.    Чем питается гиппопотам? (Любой травой.)

7.    Что значит – волка ноги кормят? (Волк не стережёт добычу, а догоняет.)

8.    Самый быстрый зверь из породы кошачьих? (Гепард.)

9.    Кого называют кораблём пустыни? (Верблюда.)

10.   Злейший враг обезьян? (Громадный удав-питон.)

Друзья  нашего  дома.

Вопросы шестого

конверта.

1.    Почему кошка тщательно моется, вылизывая себя языком? (Чтобы не пахнуть при охоте на мышей.)

2.    Как относятся к музыке кошки и собаки? (Замечено, что кошки и собаки не любят тяжёлый рок. Когда звучит эта музыка, они убегают подальше.)

3.    Самое любимое растение кошек? (Валериана.)

4.    Где впервые состоялась выставка кошек? (В Лондоне, в 1881г.)

5.    На сколько групп делятся кошки на выставках? (На четыре группы:   длинношерстные, полудлинношерстные, короткошерстные, сиамские и восточные короткошерстные.)

6.    Назовите нормальную температуру тела кошки. (От 38,6 до 39,50С.)

7.    Лучше или хуже нас видит кошка? (Днём в четыре раза хуже человека, а ночью – в пять раз острее.)

8.    Какую воду любят кошки? (Вода из крана пахнет хлоркой, и поэтому её нужно отстаивать 2-3 дня. Кошки предпочитают пить из лужи.)

9.    Как называется единственное в мире озеро, в котором водятся водоплавающие кошки, ловящие рыбу? (Озеро Ван в Турции.)

10.  

 
Представители какой профессии специально изучают редкостное умение кошки приземляться на лапы, падая с высоты? (Космонавты.)

 

 

 

Підготувала:      зав. Першотравенською міською

 бібліотекою    Слобідської  ЦБС

Г. И. А л я б и н а

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З  М  І  С  Т

1.      Екологія на зламі століть .

2.      Екологія і сучасність

3.      Екологічна освіта та виховання: інформаційна діяльність бібліотек

4.      Література

5.      Додатки:

·      Перелік зареєстрованих та легалізованих громадських організацій

екологічної спрямованості Дніпропетровської області

·      Програма семінару на тему “Бібліотека-філіал – екологічний центр”

·      Літературно-музична композиція “Квіти, трави та дерева в легендах 

та переказах українського народу”

·      Сценарій тематичного вечора  «Дихає природа нашими гріхами»

·      Екологічне лото “Флора й фауна” .

 

Укладач:                                    Т.О. Гуртова

Відповідальний за випуск:             Т.О. Абраїмова

 

Источник: http://www.libr.dp.ua/Biblio/eko.htm


Мнение
petrv 05.05.2015
ЕКОЛОГІЯ І СУЧАСНІСТЬ Методичний матеріал на допомогу популяризації екологічних знань в бібліотеках