Index   Флеболог    Флеболог   Создатели  

Топоніміка Запоріжжя toponymics_zp) Twitter

лекарственный ожог роговицы

Після ухвалення Верховною Радою України Закону про декомунізацію, в Запорізькій міськраді заговорили про перейменування обласного центру із «Запоріжжя» в «Запорожжя». Ідея багатьом не сподобалася, тому суперечки розгорілися гарячі, після чого управлінню внутрішньої політики міськвиконкому було доручено підготувати довідку про історію походження назви міста. А до Запорізького Національного університету, обласного держархіву і обласного краєзнавчого музею  направлено офіційні запити  задля з'ясування, яка назва міста більш історично обгрунтована.

Філологи наприклад, вважають, що заміна однієї букви в назві нічого не змінює. І згідно з правилами сучасної української мови, назва "Запоріжжя" - єдиний правильний варіант.

"В старослов'янській мові писалося по-старому Запорожжя. Але треба нагадати, що такі зміни, як перехід з О-Е в І, відбулисяся лише в українській мові, в російській мові їх не було. Якщо ми зробимо із Запоріжжя - Запорожжя, то це буде російською. Через це, я вважаю, піднімати дане питання не варто", - розповів доктор філологічних наук, професор Петро Бєлоусенко.

Однак, ініціатор перейменування - завідувач Історико-культурного комплексу "Запорозька Січ", депутат міськради Михайло Левченко так не вважає. І в цьому його підтримали члени робочої групи з питань топоніміки муніципалітету, які проголосували за те, щоб ідею перейменування розглянути більш детально, після чого можна буде прийняти історичне рішення. Які  ж у нього аргументи?

-Після перейменування Олександрівська у 1921 році, місто отримало назву "Запорожье" - в російському варіанті, до того ж, "наші козаки себе ніколи не називали запорізькими, а тільки - запорозькі. Ніколи наше місто не звучало як Запоріжжя, тільки ЗапорОжжя. Тому і російською мовою його назвали - «Запорожье». На сьогодні невідомо, хто зробив переклад, але ця помилка так і залишилася. Я вважаю, що історичні назви треба повернути і нашим вулицям.  І справа не тільки у множині - за порОгами. Це - топонім, історична назва місцевості, від якої місто отримало свою назву. Тому тут головне слово за істориками, а не лінгвістами.

-Михайле, а чи багато у Запоріжжі історичних, суто українських, або козацьких назв, не пов'язаних із московською окупацією. Чи збереглися вони до сьогодні?

- Зазначу, що до 1917 року їх було набагато більше. Потім стали зникати - то повільно, то дуже швидко. Всяко було. В 90-х роках у нових мікрорайонах назвали кілька вулиць - Дорошенка, Запорозького козацтва, Дніпровські пороги. Та й зупинилися.

Коли ми ведемо мову про сучасне Запоріжжя, ми обов'язково згадуємо тогочасні Колонію Хортицю - Верхню Хортицю, Ейнлаге - нині Кічкас, Олександрівськ, Вознесенівку, Острів Хортицю, Маркусове - Павлокічкас... Саме так можна розглядати величезну кількість топонімів, як навіть протягом ХХ століття багаторазово змінювалися. У двадцяті роки, у сорокові - двічі, у часи хрущовської відлиги... Та незважаючи на це, кілька вулиць у Жовтневому районі не змінили своїх назв: Запорозька, Українська, Козача, Севастопольська, Кругова, Гоголя, Жуковського, Тургенєва...

- Яким чином давалися назви вулицям та районам раніше, їх нав`язували «з гори» чи виносили на обговорення громади?

- Ми знаємо, що при попередньому режимі назви давалися без ніякого обговорення: «єсть мнєніє». Тому і назви давали «героїчні» - героям революції, громадянської війни, поневолення України... Траплялося, що герой раптово зникав - зникала і назва вулиці. Нинішній проспект Металургів колись мав назву алея Ентузіастів імені Серго Орджонікідзе. Потім - проспект Сталіна. Всього було.

- Як зберегти історико-культурні та архітектурні цінності, створені за часів СРСР, від руйнації під час сучасних процесів декомунізації?

- Головна умова збереження - демонтаж. Ані заклинання, ані увіщування вже не спрацюють. На жаль, складається стійке враження, що «захисники» пам'ятників та символів переймаються тільки єдиним: як себе попіарити на мобілізації своїх прихильників проти руйнування та знищення пам'яток з метою підняття свого низького рейтингу. Тому й роблять все можливе і неможливе, аби перешкодити цивілізованому  прийняттю рішень по демонтажу. Який, безумовно, без ресурсів не виконаєш.

- Які ризики і загрози існують при здійсненні процесу децентралізації?

- Головні небезпеки від децентралізації, це зміна унітарного устрою держави на федеративний - через м'яке реформування та знищення села, як такого.  Такий висновок я роблю з методів, до яких вдаються при впровадженні цих реформ. Навіть депутати міської ради не мають жодних матеріалів стосовно децентралізації: все втаємничено! Ось ми з науковцями намагаємося змінити старий, імперських часів герб міста. При цьому отримуємо шалений спротив. Складається враження, що герб повітового Олександрівська всіх влаштовує, а герб Запорожжя, як обласного центру, міста з тисячолітньою історією, не влаштовує дуже багатьох можновладців! Тобто: чекаємо приєднання, або до «губернії», або до Маріуполя.

Стосовно села: подивіться на карту будь якої сільради пропонованого зразка: куди їхати по елементарну довідку і на чому? Не говорячи вже про швидку допомогу, школу, пожежників. Іншого слова ніж "геноцид" підібрати важко.

Днями депутати облради «кроїли» область. Обласний центр обрізаний по самі «нє могу». І це гордівливо називається Перспективний план формування територій громад Запорізької області. Куди ж обласному центру розвиватися? У Каховське водосховище?...

- До 1939 року Запоріжжя було частиною Дніпропетровської області. Як тодішня децентралізація вплинула на розвиток нашого міста?

- На розвиток нашого міста вплинув, в першу чергу, План (не ГОЕЛРО), а підготовки до Світової війни, прийнятий у грудні 1927 року. Саме тоді було прийняте рішення про побудову кількох металургійних комбінатів нижче порогів, біля Олександрівська, де планували поставити гідроелектростанцію. Всі підприємства промислового комплексу швидко розвивалися, бо виробляли продукцію, як прийнято казати «оборонного замовлення». Від сталі для броні, спецсталі для гармат, алюмінію, двигунів - до літаків.

Аналогічні зміни відбувалися на всій території південного сходу України. Тому для оперативного управління великою кількістю військових комбінатів були виділені з Дніпропетровської та Харківської областей та утворені три області: Донецька (Сталінська), Запорізька, Луганська (Ворошиловградська).

- Що наразі слід чекати від цього? Чи доречні такі реформи у важкий для країни часи?

- Я почав би з останнього питання, якщо воно стосується перейменувань...  Доречно! Дуже!  Зверніть увагу: після Другої світової війни у 1945 році, важкому році для німців, вони у терміновому порядку перейменовують всі топоніми, що пов'язують їх із нацистським минулим! Ми ще 24 роки тому були зобов'язані провести ці перейменування!

Друга половинка цього питання: його ціна... Я стверджую - безкоштовно!

Скільки коштує виготовлення  табличок із назвами вулиць - оце ціна питання. А відсутність табличок на багатьох вулицях і будинках взагалі свідчить про те, що цьому необхідно приділити увагу і терміново встановити, але вже нові назви. І передбачити у бюджеті необхідні кошти. Стосовно перереєстрації мешканців та зміни у Статутах юридичних осіб: немає жодної вимоги терміново вносити будь які зміни! Коли громадянин буде мати особисте бажання змінити реєстрацію - тоді в паспортному столі йому і поставлять відповідний штамп у паспорті. Так само і для юридичних осіб: при внесенні змін до Статуту, одночасно будуть внесені зміни і в Розділі «юридична адреса підприємства»...

- Повернемося до перейменування Запоріжжя. Зміна однієї літери тягне за собою величезний об'єм роботи, зайвий клопіт, затрати, марні суперечки. Чи не краще залишити все як є?

- Однозначно, спочатку це питання потрібно буде обговорити серед науковців, серед суспільства, тобто придати цьому питанню публічності. Безумовно, будуть різні погляди. А потім і виносити в сесійну залу для голосування депутатами міськради.

Перший етап вже зроблено.

Цікаво почути аргументи «консерваторів», якщо так можна їх назвати. Хоча, повертаючи історичні назви, певно, ми і є тими «консерваторами»...

Наше місто повинне розвиватися, а ми вже 25 років ходимо по колу!

Розвиватися як потужний туристичний центр, як промисловий гігант, як науковий поліс.

Ми постійно повинні думати, як іти у майбутнє, з чим. Це можливо тільки коли ми добре пам'ятаємо, хто ми, які ми, які наші корені генетичні.

Ще раз наголошую: затрат немає! Є просте небажання робити справу. Жоден документ, жодне рішення не втратять своєї чинності на другий день після перейменування, а простіше - уточнення назви. Ми вже звикли до двомовності у назві, то чому повинна нас лякати нова транскрипція назви?

До речі: ми просто зобов'язані остаточно затвердити написання нашого міста мовами світу, хоча би основними, загальновживаними. Адже до сьогодні у нас і це не зроблено!

- До речі, новий герб міста, точніше проект нового герба, викликав стільки жвавої дискусії. Чому?

- Повторюсь: ми двадцять п'ять років ніби-то чекали повернення до колишнього статусу. Точніше, ми так і не намагалися протягом тривалого часу позбутися колоніальної приналежності. Хтось над цим зовсім не задумується, хтось ліниться, а хто і навмисне готує реванш!

До сьогодні у міста герб повітового Олександрівська, затверджений ще у 1811 році. Його девіз: «Во славу рускАго оружія, і унічтоженія сіли татарской». Але ж ми добре пам'ятаємо, що фортеця Олександрівська, як і інші фортеці Дніпровської лінії - до Азовського моря, були поставлені на землях Війська запорозького низового і для знищення всього козацтва, що і відбулося через неповних п'ять років після початку будівництва. Тобто цей герб символізує, в першу чергу, знищення Січі, поневолення козацтва, колонізацію північного Причорномор'я.

Два роки тому міська рада затвердила дату виникнення перших поселень на території міста - 952 рік. Вже двічі повинні були святкувати нову дату. Але не відзначають тепер ні нову, затверджену, ні стару - колоніальну. Чому? Це питання не до мене.

Але ж тепер у нас і символи на нашому гербі мають бути інші - не російські рушниці на чільному місці та лук і стріли, опущені вістрями вниз, а наші, прадавні символи!

І вони є! Запропоновані два мечі княжі схрещені, з тих семи, що знайдені в Дніпрі як під час будівництва Дніпрогесу, так і останній «Меч Святослава», поблизу Хортиці у 2011 році. Навершя штандарту княжого у вигляді орла зі срібла, яке зберігається у запасниках обласного краєзнавчого музею, яке знайдене теж на території міста. Ці артефакти датовані саме Х століттям - як і встановлена дата виникнення поселень. Руни символізують Хортицю, як духовний центр України, а дерево - це тисячолітній дуб, який ріс на Хортиці, і про який йдеться у першій письмовій згадці про Хортицю.

Авторський колектив, який пропонує зміни герба, готовий до конструктивного обговорення, до співпраці, але, на жаль, конкретних зауважень немає. Певно, головна мета - жодних змін, спроба утримати колоніальний статус і нашої території, і всієї України! 

Нагадаємо, пакет законів щодо декомунізації підписано Президентом 15 травня цього року, згідно з яким тільки в Запорізькій області перейменуванню підлягають 36 населених пунктів і 720 вулиць, 70 з них у Запоріжжі. Крім цього, громаді регіону необхідно прийняти рішення про знесення 123 пам'ятників комуністичної ідеології.

Перейменування об'єктів регіону відбудеться за участю громадських організацій, пересічних громадян та козацьких товариств. Останні вже склали список з іменами відомих запорізьких козаків та історичних подій регіону.

Подальше обговорення щодо перейменування Запоріжжя можливе лише після висновків та вердикту істориків.

Лілія Клименко, Запоріжжя.

 

 

Источник: http://www.ukrinform.ua/rubric-other_news/1866216-...


Мнение
Bloodnik 28.10.2015
Після ухвалення Верховною Радою України Закону про декомунізацію, в Запорізькій міськраді заговорили про перейменування обласного центру із «Запоріжжя» в «Запорожжя». Ідея багатьом не сподобалася, тому суперечки розгорілися гарячі.